Мітфордські вбивства. Джесcіка Фелловз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тебе. Справді.

      Дженні кивнула.

      – Знаю. Дякую. І тобі щасливого Різдва.

      – Щасливого Різдва, – промовила Ненсі, злегка змахнувши рукою, і Луїза змахнула у відповідь.

      Ненсі та Дженні розвернулися й попрямували вздовж Кінґс-роуд, і люди розступалися перед ними, немовби вони розсували хвилі, як Мойсей.

      Розділ другий

      Різдво завжди було для Луїзи радісним перепочинком у зимові місяці, однак цього року, без батька, ані їй, ані її матері не стало сили дотримуватися маленьких сімейних традицій. У квартирі не було прикрас, ялинки теж не купували. «Це лише один день», – пробурмотіла мати.

      На думку Луїзи, може, й добре, що вони так чи інакше відбудуть цей день як звичайний четвер. Її дядько, Стівен Кеннон, спав аж до полудня та заледве додав святкового настрою племінниці та її матері, коли вони сиділи біля каміна – Луїза читала «Джейн Ейр», її мати плела темно-зелений вовняний жакет, а він ввалився на кухню, шукаючи пива. Шкарпетик, Стівеновий пес, довгоногий чорно-білий дворняжка з шовковими вухами, лежав біля Луїзиних ніг, і йому з-поміж усіх було найкраще.

      Коли Стівен упав на крісло, Вінні підхопила впущену петлю та трохи ближче підсунулася до вогню.

      – На вечерю свинина, – сказала вона, лише злегка повернувши голову до дівера. – А ще місіс Шовелтон дала мені невеличкий різдвяний пудинг.

      – За що це? – запитав Стівен. – Кляті сноби. Вони ж ніколи не дадуть зайвих півкрони, хіба ні? Від того було би більше користі, ніж від пудингу.

      – Місіс Шовелтон була доброю до мене. Ти ж знаєш, я мала взяти два тижні відпустки, коли твій брат… коли Артур… – Вінні гикнула та опустила погляд, глибоко дихаючи, щосили намагаючись стриматися. Останнім часом клопотів лише побільшало, а не всі її господині були такі співчутливі, коли їхню білизну повертали на день пізніше від обіцяного.

      – Тихо, Ма, – сказала Луїза. – Дуже мило з боку місіс Шовелтон поділитися з нами. Гадаю в мене знайдеться кілька монет, щоб покласти туди.[4] – Вона глянула на дядька, який замість відповіді знизав плечима й зробив великий ковток свого питва.

      На щастя, після картоплі зі свининою Стівен оголосив, що має намір подрімати в кріслі. Луїза з матір’ю вичавили з себе весь дух Різдва в одному зосередженому спільному зусиллі над пудингом. Луїза вкинула до нього три півпенсовики та поклала гілочку гостролисту згори. У них не було бренді, щоб підпалити його, як годиться, і на якусь мить жінки замислилися, чи крапля пива матиме той самий ефект, однак вирішили не ризикувати.

      – Щасливого Різдва, – сказала Луїза над першою повною ложкою, яку тріумфально занесла в повітрі. – За татка, еге ж?

      Очі Вінні налилися слізьми, але вона всміхнулася доньці.

      – Так, люба. За татка.

      Вони доїли пудинг, не лишивши й крихти Стівену, та разом прибрали зі столу: їхні майже однакові постаті рухалися одна проти одної за добре відпрацьованим СКАЧАТЬ