Спадок. Галина Гаврищук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Спадок - Галина Гаврищук страница 4

СКАЧАТЬ Темряву, у ній знання. Вона жива.

      – Як можемо не помічати болю, любити за зневагу?

      – Вона тут ні до чого, це звірі чужі.

      – Хворіють діти. Це навіщо?

      – Спасіння ваше. В них любові і сили вижити найбільше.

      – А сльози матерів? Нестерпно! І муки вічні…

      – Скільки жалю від співчуття приреченим! Не будь такого болю великодушного – загинуло б життя! Мої вони, ті дітки. Чисті! Взірець вони, добра складова. Всі невдоволені – дивіться! Не смійте плакати над тим, що не рівняється і близько до болю матері святого. Сліпі ви стали, нерозумні… Це вам наука! Не жорстокість, – любов моя і жертва діток. Відомо їм було про муки раніше, ніж народились. Посланці це мої – для світла. Це ангели земні. Так треба. Не в змозі ви все осягнути, тільки крупицю… Не наробіть ви стільки зла, – не було би такого. Та їх все більше… На жаль, серця жорстокі не пробити добром моїм, потрібні муки дітей невинних… Рятуйте їх, пора змінитись!

      – А війни що? Також наука?

      – Те ж саме майже, – і ще більше. Не було виходу тій люті і неспокою в серцях ваших. Немає винних і невинних, – єдине тіло ви…, і хворе – піддались нелюбові тяжкій. Агресори в сім’ї те ж саме, що у масштабі більшому – лиш хворі. Та в люті вам не зрозуміти… Бо розділилися тілами, забули єдності всю силу. Не знаєте землі подяки, бо губите її щоднини. Та, варта вам себе пізнати, – все зміниться. Немає чарів, що сковують людей навічно. У вас живу. І цінність ваша в тому, щоб воскресали ви. Щоб здогадались…

      – Тебе я бачила у цвіті. Це ти був?

      – Я була.

      – Ти жінка?

      – Я не маю статі. Для сина – батько, для дочки – мати. І там, і тут я одночасно. Як ваша мати, життя вам дала та воліла щасливими вас знати, діти!

      – Чому мене не зупиняла, коли я злилась на образи?

      – Ти маєш право творити все на власний розсуд. Як хто сягав на твою волю, – ти так хотіла, нервувала. Твої емоції, дитинко, перетворились на отруту, якою нечисть вся наїлась, і збільшилася сила зла на світі всім.

      – Якщо в мені ти, то чому не зупиняєш ворога мого?

      – Не знаєш ти, що було би, коли б не втрутилося світло. Від долі злої зупиняють завжди обох, наскільки є можливим. Все ж, основні творці свого життя – є ви. І заражаєте навколо всіх – як радістю, так гнівом – не говорячи нічого! Діточки, що поміж вас живуть, перепускають через себе усі ваші думки. А потім вторять навіть мові.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4QAYRXhpZgAASUkqAAgAAAAAAAAAAAAAAP/sABFEdWNreQABAAQAAAAeAAD/4QNlaHR0cDovL25zLmFkb2JlLmNvbS94YXAvMS4wLwA8P3hwYWNrZXQgYmVnaW49Iu+7vyIgaWQ9Ilc1TTBNcENlaGlIenJlU3pOVGN6a2M5ZCI/PiA8eDp4bXBtZXRhIHhtbG5zOng9ImFkb2JlOm5zOm1ldGEvIiB4OnhtcHRrPSJBZG9iZSBYTVAgQ29yZSA1LjAtYzA2MCA2MS4xMzQzNDI СКАЧАТЬ