Спадок. Галина Гаврищук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що працює для себе і пасічника.

      …Коли ми відчуємо саме ТОЙ голос з серця, можуть политись сльози або здаватиметься, що це політ над землею… Всередині стане тепло і радісно, зникне страх та з'явиться справжня віра, яку не опишеш словом…

* * *

      Задати перше запитання спонукав мене конфлікт сімейний.

      …Коли ми почали сперечатись за дрібнички, то однаково накопичували роздратування. За природне право кожного мати різні точки зору на любі речі (!!!). Якби не це, – навряд чи щось змусило мене шукати у собі причину. Коли читала написане опісля, то жахнулася, яким осудженням кипіла. Та побачила, як змінилися думки мої після роздумів нехитрих. Відбився мій спокій у реальному житті… Адже, наш стан заразний…

      А на початку я виписала із конституції усі свої права… Дочиталася, що критика є насильство і розкрутила тему відображення відносин у сім'ї на відносини між країнами і так далі…

      Раптом відчула до себе запитання:

      – Чи перша ти це читаєш? Чи допомогло це комусь змінити свій внутрішній світ для всіх?

      Я знітилась і не знала що відповісти. Далі відчуваю:

      – Якщо поставиш перед собою ціль космічного масштабу, всі сили світла злетяться тобі в поміч, і відповіді зможеш осягнути. Тільки не бійся, страх видумали люди.

      – А як я зрозумію, чи правильна це відповідь? Від кого? Адже нам шепотіти може щось, що не є світло?

      – Якщо на серці твоїм радість, і світ обняти хочеш ніжно, творити хочеш і сміятись, будь певна – ти не помилилась. А руки опустились, тяжко, чи лють якась, неспокій чи тривога, – сама знаєш звідки. А шкоду зробиш словом своїм, – то не моє воно!

      Записувала далі не мислячи, як під диктовку. Потім написане розбирала, таке що невідомим мені було раніше.

      – Чому писати стала я віршами? Я не поет, і римою не захоплювалася надто.

      – Віршоване слово чисте. Із вишини воно, із сфери неземної. Послання надсилаються легкими хвилями всіх фраз. Тонкі тіла їх відчувають тоді, як вухо нерозумне. Дух почує слово без відома тіла земного. Бо блок на вас, – його потрібно зняти. Для чужих надто високе, не затушувати.

      – Навіть якщо це моя фантазія, – подумалось мені,– в ній є якийсь сенс. Подивлюсь, до чого допишуся. Хай буде казка.

      Коли свою ви станете писати книжку, запитуйте, – відчуєте у собі відповідь. Записуйте. І всьому написаному не довіряйте, допоки слово не ляже в текст віршами. Від нього керуйтесь. Не має слово звірини ні форми гарної, ні спокою опісля. Почуйте серцем наче:

      Дитинко моя! Чи знаєш ти, що я завжди з тобою?

      Коли не розумієш того, що бачиш, того, що твориться, —

      Я тобі все поясню, – ти тільки питайся і слухай!

      Не бійся сліз – мої вони. І як тремтиш, мороз проймає, —

      Це – голос мій, дитя моє. В тобі живу – пізнай мене…

      Тепер – борись і встань з колін!

СКАЧАТЬ