Название: Лікар та душа. Основи логотерапії
Автор: Віктор Франкл
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Личностный рост
isbn: 978-617-12-4637-9, 978-617-12-4320-0, 978-617-12-4636-2, 978-617-12-4635-5
isbn:
По-перше, сумнівно, на нашу думку, щоб хтось об’єктивно підбив підсумки свого життя. Навіть коли певна особа доходить висновку про нерозв’язність своїх життєвих проблем, вирішивши, що єдиним виходом для неї є самогубство. Незалежно від того, наскільки сильне її переконання в правильності такого висновку, воно є суб’єктивним. Якщо хоча б в одному випадку помилятиметься той, хто, переконавшись у безнадійності своєї ситуації, вирішив скоїти суїцид, знайшовши інший вихід, тоді кожне самогубство буде ipso facto[20] безпідставним. Бо ж кожен, хто зважився на самогубство, має таке ж тверде суб’єктивне переконання, що це для нього найправильніший шлях. Але ж ніхто з таких людей не може знати заздалегідь, чи він об’єктивно та правильно оцінює ситуацію і чи наступні події не переконають його в тому, що він помилявся.
Теоретично можна уявити, що самогубство іноді може бути виправдане як свідома жертва. Однак зі свого досвіду знаємо, що мотиви навіть таких самогубств насправді занадто часто виникають через обурення людини, яка зважилася на самогубство, і що навіть із таких безнадійних ситуацій можна знайти інший вихід. Тому ми вважаємо, що самогубство ніколи не є етично виправданим. Навіть у разі розкаяння за вчинене. Адже самогубство не дає змоги самовбивці позбавити людей страждань, яких він їм завдав. І замість того щоб виправити скоєне раніше, усуває тільки его самогубця.
Звернімося до випадків, коли мотивами самогубства є хворобливий стан психіки людини. Ґрунтовні психіатричні дослідження можуть довести, що жодне самогубство ніколи не відбувається без певної психопатологічної основи. Однак це питання не є предметом нашого розгляду в пропонованій праці. Наша мета – переконати потенційного самовбивцю, що позбавляти себе життя безглуздо. Сподіваємося, що це можна зробити, використавши об’єктивні аргументи і застосувавши методи логотерапії.
Варто зазначити, що відчуття втоми людини від життя належить до емоцій, а емоції ніколи не є аргументами. В етичному контексті це питання звучатиме так: чи зневіриться людина. (Проте в етичному контексті задоволення не може бути для людини аргументом на користь рішення жити далі.)
Там, де класична психотерапія не може допомогти, слід звернутися до методу логотерапії. Відмінність логотерапевтичного підходу від класичної психотерапії чітко показано в наступному прикладі.
«Пацієнтові» СКАЧАТЬ
20
Тим самим, з огляду на сам факт (