Демократія. Кондолиза Райс
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Демократія - Кондолиза Райс страница 12

Название: Демократія

Автор: Кондолиза Райс

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Политика, политология

Серия:

isbn: 978-617-12-4388-0, 978-617-12-4390-3, 978-617-12-4137-4, 978-617-12-4389-7

isbn:

СКАЧАТЬ земним багатством і владою. Їхній аргумент був двовекторний: державна релігія погана для громадянина, бо заважає його найважливішому особистому вибору, і погана для релігії, бо прирікає церкву на суєтність та корупцію[15]. Тому, згідно із засновками про «створення» і «вільний вияв» Першої поправки, Конгрес США не може ухвалювати закони про «повагу до створення релігії та заборону її вільного вияву». Отже, свобода релігії для особистості тісно пов’язувалася з відокремленням церкви від держави.

      Ці високі ідеали не запобігли релігійній упередженості в соціальному житті й політиці Америки. Не так давно кандидат Джон Ф. Кеннеді мав запевняти американців, що не звітуватиме Папі про свої ухвали на посаді президента Сполучених Штатів. А американським мусульманам постійно доводиться підтверджувати свою лояльність до Сполучених Штатів у відповідь на закиди про зв’язки із фанатичними екстремістами на Близькому Сході. Доки люди бояться «інакших», упередження й підозра будуть частиною людського досвіду, і Америка в цьому не виняток.

      Однак Конституція не надала релігійної ідентичності й формулі «Ми – народ». Держава не повинна втручатися у вибір «правильного шляху». І це є найкращою гарантією того, що вона нікого не переслідуватиме за релігійні переконання. Багато хто наголошував на тому, що Америку заснували християни. Ці люди жили в той час, коли поняття моральної пристойності вимагало вираження хоч якоїсь причетності до християнської віри. Як багато релігійних людей, я активно цікавлюся їхніми історіями про особисту боротьбу у пошуках смислу й подеколи віднайдення Бога. Але за великим рахунком немає значення, чи були вони християнами, чи деїстами, чи атеїстами: вони прагнули створити систему врядування, яка забороняла надавати привілеї одній групі вірян, а не іншій, і давала громадянам свободу вибирати й практикувати релігію без втручання держави.

      За допомогою конституційного процесу американці точно визначали, що це означає на практиці. Така гнучкість набувала дедалі більшого значення на тлі появи у нас великого розмаю релігійних вірувань і можливості поширювати безвір’я. Через це виникло чимало запитань. Деякі з них фундаментальні: чи може уряд примушувати до виконання закону, котрий, на думку громадянина, суперечить його вірі? Інші – тривіальніші: чи прикрашання державної власності на свята оздобами на релігійну тематику порушує принцип відокремлення церкви від держави? Показово те, що Конституція дає нам змогу відповісти на ці запитання. Тобто ми не рушаємо зі зброєю в руках один проти одного, аби довести, що Бог – на нашому боці.

Куди уряд не повинен втручатися

      Теза в американських засновницьких документах, начебто уряд має захищати право громадян на життя, свободу і щастя, настільки широка, що межує з абсурдом. Цілком зрозуміло, що громадяни повинні мати свободу слова й релігії, захист від державної сваволі та право обирати собі правителів. Але ж право СКАЧАТЬ



<p>15</p>

Один із наставників Медісона в Принстоні, доктор Джон Візерспун, обстоював свою думку про вигоди релігії від поширення політичної волі: «Знання Богаі йогоістин було від початку призначене для тих частин землі, де мала з’явитисяякась міра свободи й політичної справедливості… Свобода поширювала знання божественної істини…» (Garrett Ward Sheldon, The Political Philosophy of James Madison [Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2001], p. 28, де цитується: Jeffery Hays Morrison, «John Witherspoon» and «The Public Interest of Religion», Journal of Church and State, Vol. 41, Summer 1999, p. 597.) (Прим. авт.)