В’язень Неба. Карлос Руис Сафон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свою візитівку, на якій було те саме оголошення, що й на табличці.

      – Я працюю з понеділка по суботу, з восьмої до восьмої, – уточнив він. – Освальдо, лицар пера й митець епістолярного жанру до ваших послуг.

      Я сховав візитівку й подякував за допомогу.

      – Дивіться, не проґавте голуба, – попередив Освальдо.

      Я обернувся й побачив, що незнайомець знову рушив у дорогу. Я поквапився навздогін і йшов за ним униз по бульвару, доки кульгавець не зупинився знову біля входу до критого ринку «Бокерія», щоб поспостерігати, як поміж прилавками, що вгиналися від різноманітних продовольчих товарів, сновигають люди, вибираючи собі щось до смаку. Потім я побачив, як незнайомець пошкутильгав до бару «Піночо». Підійшовши до барної стійки, він, хоч і не без труднощів, однак доволі жваво видерся на один із високих стільців. Упродовж півгодини незнайомець куштував наїдки, які подавав йому кухарчук Хуаніто, однак у мене склалося враження, що стан здоров’я цього дивного чоловіка не дозволяв йому вдатися до надмірного бенкетування і що їв він радше очима, немовби замовляючи всі ці страви й закуски, до яких ледь торкався, він прагнув пригадати інші часи, коли міг поласувати досхочу. Немовби насолоджувався не смаком, а лише спогадами. Зрештою, задовольнившись своєю стриманою трапезою та втішившись натомість виглядом інших відвідувачів, що, облизуючись, смакували свої наїдки, незнайомець оплатив рахунок і рушив далі у свої мандри, за якийсь час опинившись на початку вулиці Оспіталь, де, з примхи неповторної барселонської геометрії, один із найбільших оперних театрів старої Європи сусідив з одним із найзанедбаніших і найрозпусніших кварталів у північній півкулі.

      5

      О цій годині члени команд усіляких військових і торговельних суден, пришвартованих у порту, сходили на берег і прямували на бульвар Ла-Рамбла, щоб задовольнити свої бажання різноманітного характеру. Зважаючи на попит, з’являлася й пропозиція: на розі вишиковувалися в ряд жінки легкої поведінки, що, як видавалося, за цілком помірну винагороду могли проскакати верхи чималу дистанцію. Я гидливо примітив обтягнуті вузькими спідницями варикозні блідо-синяві ноги, на які боляче було дивитися, зів’ялі обличчя й приречений вигляд, з яким виходять востаннє на сцену. Усе це навіювало які завгодно думки, але тільки не хтиві. Я гадав, що клюнути на таку приманку може хіба що моряк, який пробув кілька місяців у відкритому морі, але, на мій подив, незнайомець зупинився, щоб пофліртувати з цими підтоптаними дамами, чиї весни вже давним-давно минули, наче це були красуні з найвишуканішого кабаре.

      – Ану лишень зроблю тобі масаж, любчику, і ти помолодшаєш на двадцять років, – почув я слова однієї з повій, яка стала б за бабцю письменникові Освальдо.

      «Від твого масажу він кінці віддасть», – подумав я. Незнайомець розсудливо відхилив пропозицію.

      – Не сьогодні, красуне, – відказав він і попрямував у глиб кварталу Раваль.

      Ми пройшли ще метрів сто; потім, майже навпроти пансіону «Європа», кульгавець спинився перед вузьким і похмурим входом, а відтак зник усередині будівлі. Я почекав півхвилини й рушив СКАЧАТЬ