Брама. Фредерік Пол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розраховані на 8—10 душ, але такі компанії тут ніколи не збиралися. Тут люди сиділи як хотіли і займали чужі місця, не думаючи про те, що власник може повернутися. Так зі мною трохи посиділи члени екіпажу, одягнуті в білі мундири. Такі носять бразильські астронавти. Вони розмовляли між собою португальською. Потім до мене підсів чоловік із золотою сережкою у вусі, але він теж говорив незнайомою мовою (втім, я добре зрозумів, чого йому треба).

      Це постійна проблема у Брамі. Це як міжнародна конференція, на якій зламалось обладнання для перекладу. Усе, що ви чуєте, це віджим із різних мов, щось на кшталт: «Ecoutez, господин, tu es verreckt»[3]. Я двічі танцював із бразилійкою – худою низенькою засмаглою дівчиною. У неї був яструбиний ніс, але погляд її карих очей здавався дуже милим. Я спробував сказати їй кілька простих слів. Можливо, вона мене зрозуміла. Один із чоловіків, який супроводжував її, добре розмовляв англійською. Він відрекомендувався і познайомив мене зі своєю компанією. Я не запам’ятав жодного імені, окрім імені цього чоловіка. Його звали Франсиско Херейра. Він пригостив мене випивкою, а я потім пригостив його компанію. Згодом я впізнав його: він обшукував нас, коли ми прибули до Брами.

      Поки ми обговорювали цей факт, Ден схилився наді мною і пробурмотів на вухо:

      – Піду пограю. Бувай, якщо не надумаєш приєднатися.

      Це було не найчемніше запрошення, але гамір «Блакитного пекла» починав мене дратувати. Я поплентався за ним. Виявилося, що біля «Блакитного пекла» є повноцінне казино зі столами для гри у блекджек, у покер, є рулетка повільного обертання з великою щільною кулькою, справжні гральні кості, ба навіть відгороджений відділ для картярської гри у бакару. Мєчніков підійшов до столу для гри у блекджек і постукав пальцями по стільцю для гравців, чекаючи на відкриття. Аж тут він помітив, що я стою поряд.

      – О! – Мєчніков обвів поглядом усю залу. – У що ви хотіли б зіграти?

      – Я в усе вже встиг пограти, – відповів я, трішки ковтаючи слова. І, якщо чесно, злегка хвастонув. – Ну, можна зіграти в бакару.

      Мєчніков глипнув на мене з повагою а потім із цікавістю.

      – Найменша ставка – п’ятдесят.

      На моєму рахунку залишилося 5–6 тисяч доларів. Я стенув плечима.

      – Я маю на увазі п’ятдесят тисяч, – відповів Ден.

      Я закашлявся. Він посунувся й сів за гравцем, у якого закінчувався стовпчик фішок і байдужливо сказав:

      – На рулетці мінімальна ставка – 10 доларів, для всіх інших ігор – 100 доларів. А ще тут має бути гральний автомат із мінімальною ставкою в 10 доларів.

      Мєчніков опустився на вільний стілець, і більше я за ним не спостерігав.

      Я роззирнувся й помітив, що чорноброва дівчина сиділа за тим самим столом, уважно вивчаючи карти. Вона не підвела голову.

      Я зрозумів, що не можу собі дозволити азартні ігри. А потім мені спало на думку, що випивку я теж не можу собі дозволити, і на підсвідомому рівні згадав, скільки я вже випив. Інтуїція СКАЧАТЬ