Фінансист. Теодор Драйзер

Чтение книги онлайн.

      – Хтозна… – відповіла вона, ласкаво заглядаючи йому у вічі.

      – Я сьогодні отримав п’ятсот доларів нагородних, а з наступного року мені належиться платня – тридцять доларів на тиждень. Що тобі подарувати на Різдво?

      – Та невже? Це ж чудово! Яка я рада! Тебе, мабуть, там дуже люблять? Ти стаєш зовсім дорослим.

      – То що тобі подарувати на Різдво?

      – Нічого. Мені нічого не треба. У мене є все – мої діти…

      Френк посміхнувся.

      – Хай буде по-твоєму – нічого, то й нічого.

      Але мати знала, що він неодмінно купить їй який-небудь подарунок.

      Виходячи, Френк на мить затримався в дверях, обійняв за талію сестричку, попередив матір, щоб його не чекали рано, і поспішив до Марджорі, з якою домовився йти в театр.

      – Який же тобі зробити різдвяний подарунок, Марджі? – запитав він, цілуючи її в напівтемному передпокої. – Я отримав сьогодні п’ятсот доларів.

      Їй ледве сповнилося п’ятнадцять років, і ні хитрощів, ані корисливості в ній ще не було.

      – Ах, що ти. Мені нічого не потрібно.

      – Не потрібно? – повторив він, пригортаючи її до себе і цілуючи у вуста.

      Як добре прокладати собі шлях у цьому світі і насолоджуватися усіма радощами життя!

      5

      У жовтні наступного року – місяців через шість після того, як йому минуло вісімнадцять, – Френк, остаточно переконавшись, що хлібно-комісійна справа (наскільки він міг судити про неї по компанії Вотерменів) – не його покликання, вирішив піти з цієї фірми і поступити на службу в банкірську контору «Тай і Ко».

      З містером Таєм Френк познайомився як агент «Вотермена і Ко» за зовнішніми операціями, і той відразу ж зацікавився молодим чоловіком.

      – Ну, як справи у ваших господарів? – іноді добродушно питав він.

      Або підморгував:

      – Ну що, зростає ваш вексельний портфель?

      Тривожний час, пережитий країною, непомірно роздутий випуск цінних паперів, пропаганда проти рабовласництва і все інше змушували людей тривожитися за майбутнє. І Таю – він сам не міг би пояснити, чому, – здавалося, що з цим юнаком варто було поговорити на актуальні теми. Хоч вік його начебто не такий, щоб у всьому цьому розбиратися, а все-таки хлопець тямить.

      – Дякую вам, містере Тай, у нас справи йдуть непогано, – зазвичай відповідав йому Ковпервуд.

      – Ось побачите, – якось вранці сказав Тай Френку, – якщо ця пропаганда проти рабства не припиниться, ми ще сьорбнемо лиха.

      Саме в цей час невільник, що належав одному приїжджому кубинцеві, був відібраний у господаря і відпущений на волю (бо за законами Пенсильванії будь-який негр, який опинився на території штату, хоча б навіть проїздом, отримував свободу). Випадок цей викликав велике сум’яття. Кілька людей були заарештовані, газети підняли жахливий галас.

      – Ніколи не повірю, що Південь СКАЧАТЬ