Принц України. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Всі п’ять. Проблема не в цьому. Я не знаю, чи відновиться повністю дихальна функція організму. Для балерини це, знаєте…

      – Здається, я говорив вам, що ми збираємося перекваліфікувати фройляйн в дещо іншу царину. Принаймні до завершення війни… Для санітарки дихання не настільки важливе. Нехай навіть час від часу кілька разів кахикне – кому яке до цього діло?

      – Ах, так! Я знов не врахував, що в нинішній ситуації медицина важливіша за балет, – головлікар зітхнув. – Що ж, ваша правда, гер гауптштурмфюрер.

      – А якщо так, я бажаю негайно відвідати майбутню санітарку нашого гренадерського полку.

      – Ви серйозно?

      – Звісно. Припис вищого начальства я вам пред’явив, з моїми повноваженнями ви ознайомлені. Щось не так?…

      Головлікар зміряв відвідувача якимсь дивним оцінюючим поглядом, потім мовив замислено:

      – Ну що ж, тоді прошу за мною, – підвівся з-за свого столу і вийшов з кабінету. Гауптштурмфюрер пішов за лікарем. Вони піднялися на найвищий поверх шпиталю, пройшли пару коридорів. І лише в кінці третього відвідувач побачив щось незвичайне: біля дверей однієї з палат стояв грубо збитий білий табурет, на якому сидів кремезний вояк в недбало накинутому на плечі білому халаті. Позаду нього стояв притулений до стіни карабін.

      – І як це розуміти, гер лікар? – Відвідувач говорив дуже тихо, проте в його тоні було щось таке, що не дозволяло головлікареві уникнути відповіді.

      – Я розумію, гер гауптштурмфюрер, що затія виставити вартового біля дверей палати важкохворої фройляйн може видатися безглуздою. Однак це лише на перший погляд. Я ж хочу тільки одного: аби підпорядкований мені шпиталь жив звичайним життям. Без будь-яких ексцесів. Так, поранена фройляйн насилу може поворухнутися, це правда. Але раптом до неї в гості захоче навідатися хтось, за винятком санітарного персоналу?!

      – З метою?…

      – Гер гауптштурмфюрер, вона ж слов’янка, тим паче росіянка! У нас із росіянами війна… А раптом хтось захоче помститися всім росіянам в особі цієї фройляйн?! Або ще гірше – ризикне порушити закон про расову чистоту… Ну-у-у, ви розумієте, про що йдеться!

      – Так-так, розумію, – замислено мовив відвідувач. – Ви абсолютно праві, фройляйн звідси не втече, проте слід охороняти не тільки наш світ від неї, але і безпорадну фройляйн від нашого світу.

      – Саме так, гер гауптштурмфюрер.

      Вони саме підійшли до палати. Вартовий скочив з табурета, схопив карабін і виструнчився. Головлікар вже взявся за дверну ручку, коли затримався на порозі буквально на секунду, щоб кинути через плече:

      – І ще зовсім забув попередити: ця росіянка доволі непогано спілкується німецькою. Щоправда, з жахливим і дуже специфічним акцентом,[7] зате сказане по-німецьки іншими розуміє легко. Тому посекретничати, переходячи на німецьку, у нас не вийде. Ну все, заходимо.

      Попри те, що вільного місця СКАЧАТЬ