Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ банки у шафі, заварила чаю. Проковтнувши гарячу суміш, вона вирішила піднятися до себе та ще раз переглянути нотатник. Тільки вона увійшла до крамниці, як подзвонили, і їй довелося відмикати двері, щоб впустити Ікола.

      Він зайшов, окинув поглядом приміщення та задоволено посміхнувся.

      – Бачу «Ляльковий рай» вже відкрився та розпочав роботу. Що ж для першого разу непогано, але ця клієнтка з невибагливих, тому радуйся, що легко її позбулася.

      – Ти щось хотів мені сказати, Іколе? – зараз його присутність скоріш дратувала, ніж була приємною.

      – По-перше, поздоровити з вдалою початковою оборудкою, а по-друге, – і він вдав, що незадоволений, – по-друге, наказано змінити твій імідж і вилучити картку на користь корпорації. Завтра отримаєш свою, матимеш половину прибутку. Звісно, з них відрахують те, що ти витратила сьогодні. Доречи, чому тратила так скромно? Твої статки зростатимуть, і ти будеш змушена витрачати більше на себе улюблену.

      – Мені приємні твої поздоровлення, – трошки сухо відповіла Ґейдвіг, – але я зараз мушу ще раз переглянути нотатник. – Потрібно завтра практикуватися.

      Ікол легко застрибнув на високий прилавок та сів, підперши голову лівою рукою. Його обличчя мало незадоволений вигляд, але неможливо було дивитися на нього без посмішки.

      – Так ти мені не зробиш гарячої кави? – спитав він, розтягуючи слова. – З вершками?

      – Ти слідкував за мною? – поцікавилась Ґейдвіг. – Де твої агенти, я їх не бачу, отже ти цей хід виграв, визнаю.

      – Наглядачі за тобою є, але не там шукаєш, – розсміявся Ікол. – Про каву я серйозно.

      – Тоді йдемо до кухні. Там і поговоримо.

      – Краще тут. Я зручно вмостився і не хочу спускатися, – відповів Ікол.

      Щоб прискорити процес, Ґейдвіг приготувала напій у кавомашині, а вершки додала з балону, що знайшла у холодильнику, бо намагаючись додати звичайних вершків, вона ледве не відірвала трубку капучинатора. Каву Ікол проковтнув залпом, поставив філіжанку поруч з собою.

      – Ти більш нічого не хочеш мені розповісти? – спитав він напівбайдужим тоном. – Про жорна.

      Ґейдвіг здивовано подивилася на нього.

      – У твоїй майстерні є така штукенція – утилізатор зветься. Кидай у нього усе, що вважаєш за непотріб і він усе знищить. Знаходиться під підлогою, працює автоматично. Самій під стіл не раджу залазити. Що впало – те й пропало, як кажуть.

      І посміхнувся їй, трохи вишкірюючи зуби.

      – Картку, – промовив він і вигнув спину наче роздратований кіт.

      Ґейдвіг дістала шматок пластику з кишені штанів та демонстративно передала його Іколу. Той знову посміхнувся, задоволено, та сунув пластик до внутрішньої кишені темно-синього пальта.

      – Так краще для тебе. Твою принесу через день, та будемо створювати тебе нову ще раз. Мені цікаво, як СКАЧАТЬ