Інтернат. Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до кишені, дістає одну за одною дві пачки цигарок: нерозпечатану, з дешевими міцними, і почату, з полегшеними, майже без нікотину. Дешеві ховає назад, натомість виймає дві полегшені, одну простягає Паші. Паша відмовляється, Пітер дбайливо ховає зайву сигарету до початої пачки, а ось іншу недбало підхоплює губами, дістає з непомітної кишені новеньку «зіппо», великим пальцем лівої руки вміло відкидає кришку, підпалює, ховає запальничку назад до кишені, затягується. Він так болісно примружується, ловить себе на думці Паша, ніби самосад курить.

      – І де ваші учні? – питає його Пітер, випускаючи дим, від чого голос його звучить хрипко й довірливо.

      – На канікулах, – пояснює Паша.

      Пітер охоче киває головою.

      – Ага, – каже, – на канікулах. Школу й вигадали заради канікул, – говорить. – Я на канікули завжди їздив рибалити зі своїм старим.

      – На річку? – уточнює Паша.

      – На океан, – говорить Пітер.

      – На який океан?

      – На Тихий.

      Паша не знає що відповісти.

      – Ви куди збирались їхати? – питає Пітер, не дочекавшись відповіді.

      – В місто, – Паша нервово совається на стільці. Пітер говорить так привітно, що йому відразу ж починаєш не довіряти.

      – Ага, – знову тішиться Пітер. – Справи?

      – Справи, – подумавши, погоджується Паша. – Племінник в інтернаті. Забрати хочу. На вихідні.

      – У вас тут, бачу, щодня вихідні.

      Паша думає, що краще на це промовчати.

      – Мабуть, іншим разом заберу, – додає, помовчавши.

      – Ага, – підтримує його Пітер, – місяці через два.

      – Чьо через два? – не розуміє його Паша.

      – Ну, поки нова лінія фронту встановиться, поки пункт пропуску запустять, – пояснює Пітер. – Що ж ви його раніше не забрали, раз у вас канікули? Ви що – новин не читаєте?

      – Не читаю, – чесно зізнається Паша.

      – І я не читаю, – зізнається Пітер. – Я їх пишу, – додає він, витримавши дещо закоротку паузу й, розсміявшись, випускає навсібіч тютюновий дим.

      – І шо робити? – розгублено запитує Паша. – У нього зі здоров’ям проблеми, боюсь за нього.

      – Забирайте його тепер, – радить йому Пітер, посміхаючись, – вони ще кілька днів будуть звідти виходити, – показує він на бійців довкола, – їм усім зараз буде не до вас. У місті влада міняється. Хто знає, що буде з інтернатом. Новій владі, – киває він головою в бік, де на його думку має тепер бути нова влада, – не до інтернатів. Будуть чистити місто після ваших.

      Паші ріже слух оце ось його «після ваших», але він стримується, не заперечує.

      – Там же стріляють? – припускає Паша.

      – Тим більше, – погоджується Пітер. – Тим більше. Не хотів би я канікули під артобстрілом провести.

      Паша СКАЧАТЬ