Шостий. Спогади про майбутнє. Євген Магда
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Шостий. Спогади про майбутнє - Євген Магда страница 7

СКАЧАТЬ 1994 року Леонід Кравчук набрав 37,7 % голосів виборців, а Леонід Кучма – 31,27 %.

      Другий тур президентських виборів став війною нервів, у якій перемогу здобув Кучма. Його команді вдалося підвищити відсоток явки виборців на південному сході країни за рахунок обіцянок посилення зв’язків з Росією і надання російській мові статусу другої державної. Цей чинник виявився вирішальним у протистоянні двох тезків, кульмінацією якого стали перші в історії незалежної України телевізійні дебати. Леоніда Даниловича звістка про перемогу наздогнала в Дніпропетровську, і повернення до Києва було яскравим – літак з Кучмою на борту прилетів до аеропорту «Жуляни» 12 липня о 12 годині. 19 липня відбулася інавгурація новообраного Президента, якому його попередник передав владу зі сльозами на очах.

      Президент Росії Володимир Путін, Президент України Леонід Кучма і Президент Азербайджану Гейдар Алієви перед розширеним засіданням ради СНД. 30 листопада – 1 грудня 2000 р.

      Перемога на президентських виборах улітку 1994 року подарувала Леонідові Кучмі владні повноваження, що їх потрібно було систематизувати та за можливості розширити. Другий Президент практично з перших днів роботи на посаді зіткнувся з потребою зміни системи державної влади в Україні, яка переживала глибоку політичну кризу. Нагадаємо, що на момент його приходу до влади країна жила за Конституцією неіснуючої УРСР і фактично була парламентсько-президентською республікою.

      Головою Верховної Ради другого скликання був Олександр Мороз – лідер Соціалістичної партії України. Амбітний політик у спікерському кріслі послідовно відстоював ідею посилення повноважень парламенту, переходу до системи державної влади, здатної обмежити свободу дій глави держави. Але загалом Другому скликанню Верховної Ради, сформованому на мажоритарній основі, бракувало чіткого бачення алгоритму проведення критично необхідної конституційної реформи. Політичні партії в першій половині 90-х років ХХ ст. були або уламками Комуністичної партії Радянського Союзу, або формальними об’єднаннями без виразної ідеології та організаційної структури. Виняток становив Народний Рух України, проте він у 90-х зіткнувся з внутрішньою кризою.

      Важливу роль у системі української влади в середині 90-х років ХХ ст. відігравав прем’єр-міністр, адже керівник уряду фактично був однією з трьох повноцінних вершин владного трикутника разом з Президентом та Головою Верховної Ради. Відразу після обрання Леоніда Кучми Президентом України виконання обов’язків прем’єр-міністра продовжив Віталій Масол – досвідчений чиновник, який очолював уряд України ще в кінці 80-х років ХХ ст., останній прем’єр Президента Леоніда Кравчука. Але він на початку березня 1995 року подав у відставку. Наступником Масола став Євген Марчук, на той момент – Перший віце-прем’єр-міністр України – Голова Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією СКАЧАТЬ