Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пощипування на язику; щоранку мільйони взувають кросівки, щоб відчути приплив ендорфіну, якого вони так прагнуть.

      А повернувшись додому, прибравши на кухні чи застеливши ліжко, дехто з них бризкає в кімнаті аерозолем Febreze.

      3. Золоте правило, як змінити звичку

      Чому відбувається зміна

I

      Таймер на протилежному боці поля показує, що до кінця гри залишилося вісім хвилин і дев’ятнадцять секунд. У цей момент у Тоні Данджі, новопризначеного головного тренера «Тампа-Бей Баккенірс» – однієї з найгірших команд у Національній футбольній лізі, уже не кажучи про історію професійного футболу, – зблиснула крихітна надія[63].

      Було недільне надвечір’я, 17 листопада 1996 р.[64] «Баккенірс» грали в Сан-Дієго проти місцевої команди «Чарджерс», яка за рік до того увійшла до фіналу Суперкубка. «Баккенірс» програвали з рахунком 17:16. Програвали цілу гру. Увесь сезон. Усі десять років. За шістнадцять років «Баккенірс» не виграли жодної гри на Західному узбережжі, а коли їм востаннє випав переможний сезон, більшість теперішніх гравців команди ще вчились у початковій школі. Того року їхній рекордний рахунок був 2:8. В одній з ігор команда «Детройт Лайонс» – команда безнадійна і найгірша в лізі[65] – розгромила «Баккенірс» із рахунком 21:6, а через три тижні знову розбила їх дощенту – 27:0. Один журналіст охрестив «Баккенірс» «американським помаранчевим килимком для ніг»[66]. Спортивний телеканал ESPN прогнозував, що Данджі, якого призначили тренером допіру в січні, звільнять ще до кінця року.

      Проте з бокової лінії, звідки Данджі спостерігає, як його команда готується до наступної подачі, здається, що сонце нарешті пробилося крізь хмари. Він не посміхається. Данджі ніколи не виказує своїх емоцій під час гри. Однак на полі щось таки відбувається – те, заради чого він працював не один рік. Коли вороже налаштований п’ятдесятитисячний натовп освистує Тоні Данджі, той бачить щось таке, чого не помічають інші. Доказ, що його план починає працювати.

* * *

      Тоні Данджі чекав на цю роботу цілу вічність. Сімнадцять років він, помічник тренера, поневірявся за боковою лінією. Спершу в Університеті Міннесоти, тоді працював із командою «Піттсбурґ Стілерс», згодом – із «Канзас-Сіті Чіфс», і знову в Міннесоті, цього разу з «Вікінгами». За останній десяток років його чотири рази запрошували на співбесіду на посаду головного тренера команд Національної футбольної ліги.

      Усі чотири рази закінчились невдачею.

      Проблема була почасти в підході до тренерської роботи, якого дотримувався Данджі. На співбесідах він терпляче пояснював: щоб добитися перемоги, треба змінити звички гравців. Він хотів, щоб гравці не ухвалювали так багато рішень під час гри, а реагували автоматично, за звичкою. Якщо виробити в них правильні звички, команда переможе. Крапка.

      – Чемпіони не творять див, – СКАЧАТЬ