Название: Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі
Автор: Чарлз Дахіґґ
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Самосовершенствование
isbn: 978-617-12-1208-4, 978-617-12-0862-9, 978-617-12-1207-7
isbn:
Ці максимуми свідчать про те, що мозок у ті моменти визначає, яку саме звичку активувати й коли. Коли щур чекає перед бар’єром, він не знає, що там по той бік – знайомий лабіринт чи незнайома шафка, у якій причаївся кіт. Щоб подолати невизначеність, мозок витрачає чимало зусиль, шукаючи якоїсь вказівки на те, який шаблон поведінки використати. Якщо щур чує клацання, його мозок знає – треба активувати звичку проходити лабіринт. А якщо «няв!» – обирає інший шаблон. Наприкінці діяльності, коли з’являється нагорода, мозок прокидається від сплячки й перевіряє, чи все відбулось так, як треба.
Такий мозковий процес має форму триступеневого циклу. Спершу є вказівка – імпульс, що каже мозкові перейти в автоматичний режим і радить, яку звичку використати. Далі йде шаблон – фізичний, розумовий чи емоційний. І, насамкінець, винагорода, що допомагає мозку визначити, чи варто запам’ятовувати цей конкретний цикл на майбутнє.
Із плином часу цикл «вказівка – шаблон – винагорода» стає щораз більш автоматичним. Указівка й винагорода так тісно переплітаються, що з’являється сильне відчуття очікування й жадання. Урешті народжується звичка – чи то в прохолодній лабораторії МТІ, чи то на вашому подвір’ї[22].
Звички не формуються раз і назавжди. У двох наступних розділах ми поговоримо про те, що звички можна ігнорувати, модифікувати чи замінювати. Проте цикл звички – надзвичайно важливе відкриття, яке виявило фундаментальну істину: коли виникає звичка, мозок припиняє повноцінну участь у процесі ухвалення рішень. Він більше не напружується, а перемикається на інші завдання. Якщо ви не почнете зумисно викорінювати звичку – тобто не знайдете нових шаблонів поведінки – старий шаблон активуватиметься автоматично.
Звичку легше контролювати, якщо принаймні знати, як вона працює, – знати структуру циклу звички. Тоді її можна розділити на складові елементи й працювати з кожним окремо.
– Ми проводили експерименти, під час яких навчали щурів проходити лабіринт доти, доки це не входило у звичку, а тоді цю звичку знищували, розміщуючи винагороду в іншому місці, – розповідає Енн Ґрейбіл, науковець із МТІ, яка керувала багатьма дослідженнями базальних ядер. – Пізніше ми клали винагороду на старе місце, тоді запускали щура, і – не повірите! – стара звичка тут як тут! Звички ніколи не зникають безслідно. Вони закодовані у відділах нашого мозку, і це неабияка перевага, бо уявіть собі, якби після кожної відпустки нам доводилось наново вчитись керувати авто! Проблема в тому, що мозок не бачить різниці між поганими й добрими звичками, тому, якщо колись у вас була погана звичка, вона й досі там – причаїлася в мозку й чекає на правильні вказівки й винагороди[23].
Ось СКАЧАТЬ
22
23