Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти лишив дочок, що любили тебе, як золото і срібло, як мед і самоцвіти та всілякі інші речі, без яких можна прожити на світі.

      – Звідки ти все знаєш, сусіде? – не здавався цар.

      – Знаю про це від своєї невістки, від нареченої; вона твоя найменша донька. Вона любила тебе найдужче, а ти, ласий до багатства, вигнав її. А тепер нехай ті дві твої доньки, багаті-пребагаті, солодко тебе годують.

      Зрозумів тоді цар, що не можна на світі без солі жити. Як немає солі, немає і життя; простий народ бідує, живе без золота, без срібла, без самоцвітів, дехто за все своє життя і крапельки меду в роті не мав, а всі живі-здорові. Зрозумів тоді цар, що старші доньки любили не його, а саме багатство, відрікся від них і заповів своє царство найменшій, бо не мав сина, якому міг би залишити престол.

      Пещена донька

      Болгарська казка

      Жили собі чоловік і жінка, і була в них донька така гарна, що батьки на неї надивитися не могли й не навчили її ніякої роботи. Не раз до неї вже й сватів засилали, а мати все одказувала:

      – Дуже пещена в нас донька і робити нічого не вміє. Змерзне – кличе: «Затопіть!» Топимо, щоб зігрілася. А зігріється – гукає: «Гасіть!» – і ми гасимо.

      Слухали таке свати й поверталися додому.

      Якось прийшов до них літній чоловік та й каже:

      – Чув я, що у вас гарна донька. Хочу взяти її за невістку.

      Як і всім, мати сказала йому:

      – Наша Богданка дуже пещена. І нічого робити не вміє.

      А старий відповідає:

      – Чого навчили, те й буде робити.

      І справили весілля.

      У старого було троє синів і дві невістки. На другий день після весілля усі взялися до роботи. Тільки третя невістка стояла гарно вбрана й нічого не збиралася робити.

      Настав час обідати. Усі посідали до столу. Сіла й Богданка. Інші невістки принесли їжу й поклали перед свекром велику пшеничну хлібину. Узяв старий хліб, розламав на шматки й поділив між усіма.

      – А меншій невістці? – запитала свекруха.

      – Вона не голодна, – відповів старий. – Як людина не працює, вона не хоче їсти.

      Після обіду всі знову заходилися коло роботи. А невістка сиділа склавши руки. Зібралися вечеряти. Узяв старий хліб і розділив між дітьми.

      – А Богданці? – запитала свекруха.

      – Вона не голодна, – відповів старий. – Як людина не працює, вона не хоче їсти.

      Повечеряли, обміркували, хто що робитиме завтра, та й полягали спати. Лягла й Богданка.

      Але хіба заснеш голодна? Всю ніч очей не склепила. Ледве дочекалася світанку. А як тільки розвиднилося, тихенько встала, вмилася, замела подвір’я, видоїла корів, випустила телят. А коли всі повставали, дивилися на невістку і посміхалися. На обід вона перша накрила стіл, а сіла після всіх. Розламав старий хліб і найбільший шматок подав меншій невістці:

      – Ти сьогодні СКАЧАТЬ