Фет-Фрумос і сонце та інші балканські казки. Народна творчість

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Сів і обережно зняв кришку. Тільки нахилився до глека, як висунулася звідти зміюка, обвилася йому навкруг шиї і каже:

      – Я тебе з’їм!

      – Чим же я завинив перед тобою? – питається той.

      – Я тебе з’їм, – знов каже змія. – Той, хто мене вкинув сюди, був людиною, твоїм братом. Коли він закрив мене і вкинув у річку, я заприсяглася з’їсти першу людину, яку побачу, коли виберуся з глека.

      – Ні! – сказав чоловік. – Не маєш ти права їсти мене, бо я зробив тобі добро. А як хочеш не по праву чинити, то що ж – їж!

      – Маю право, – затялася змія, – бо той, хто закрив мене, був людиною, і я вже сказала тобі, що присяглася. Тільки аби довести тобі це право, ми підемо та попитаємо перших трьох, кого зустрінемо.

      Чоловік узяв глека, і вони рушили. Першим зустріли немічного коня і попрохали їх вислухати. Змія почала розповідь здалеку:

      – Якось мене схопив один чоловік і, помучивши досхочу, закрив у глек, а глек закинув у річку. Довго-довго я сиділа у тому глеку, ще трохи – і була б померла з голоду. Я все благала бога, щоб допоміг мені вийти звідти, але насамперед присяглася з’їсти першу людину, яку побачу. Сьогодні оцей чоловік, ловлячи рибу, виловив глека і, подумавши, що в ньому гроші, відкрив його, а я, як присягалася, обвилася круг його шиї. Тепер скажи: маю я право з’їсти його чи ні?

      – Їж, їж! – мовив кінь. – Бо ж людині вірити не можна.

      – Стривай-но, чому ти так кажеш? – ужахнувся чоловік. – Чим я завинив перед тобою?

      – Слухай же! – мовив кінь, обпершись об дерево, щоб устояти на ногах. – Народився я в селі. Перший мій господар був бідняк. Тож, коли я підріс, він продав мене багатієві. Доки я був молодий, господар дуже добре дбав про мене. Двоє слуг мене доглядало: я завжди ходив чистий, вичесаний, нагодований та напоєний. Коли мій господар збирався кудись їхати, одягали на мене парчеве сідло і срібну вуздечку. І господар усе пестив мене. Коли я постарів, він купив молодого коня, а я став йому за другого. Але й тоді було мені добре. А ще за кілька років він продав мене вугляреві. А той, сіромаха, весь час мандрував з місця на місце, і доводилося мені возити все його збіжжя: перевантажував мене без міри. Якось, голодний і зморений, упав я з усією поклажею і ледве підвівся. Вугляр дуже розлютився і продав мене циганам. Улітку, поки було тепло, ті ще сяк-так мене доглядали, пасли. А тепер, як бачиш, зима, і цигани, не маючи корму, покинули мене тут подихати з голоду. А я ж стільки років вірно служив. Ось чому людині не можна вірити.

      Вислухавши коня, змія підстьобнула чоловіка, і вони пішли далі.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примечания

СКАЧАТЬ