Розстрільний календар. Олена Герасим'юк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ розумних піде на таку роботу?»

Зі спогадів Надії Світличної

      До квартири Івана Світличного постукали вранці. Семеро – «шмональники» та поняті – почали обшук: переглядали кожен папірець, книжку, зошит. Дружина Леоніда згадувала, що вилучили багато книжок, машинописів, магнітофонних стрічок з унікальними записами Василя Симоненка, Василя Стуса, Бориса Мамайсура та інших (Світличний кілька років збирав аудіоархів українських поетів-шістдесятників).

      Обшук тривав майже добу – без перерви. «Хотілося кричати криком, вити пораненим звіром, – я ж мусила тримати себе в руках…» – писала Леоніда у книжці «Доброокий. Спогади про Івана Світличного».

      27 – 29 січня 1973 року відбувся закритий судовий процес, де було винесено вирок: 12 років позбавлення волі (7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання) за «антирадянську агітацію і пропаганду, виготовлення та поширення самвидаву. На судові засідання ні дружину, ні матір Івана Світличного не допустили.

      Іван Світличний відбував покарання у таборах Пермської області, у селищах Всесвятське й Кучино (ВС-389/35, 36). Попри інвалідність і невтішний стан здоров’я (хвороба нирок, рецидиви туберкульозу, постійний головний біль та носові кровотечі) намагався працювати разом з усіма. Майже весь останній табірний рік Світличний провів у лікарні.

      Він мав незаперечний моральний авторитет серед політв’язнів – його називали табірною совістю. Василь Стус писав про Світличного: «1974 р. Світличного на 56-й день голодовки (він важив тоді 46 кг) відправили етапом на виховну «профілактику» до Києва і, не досягши бажаного результату, повернули назад до табору».

      Місцем заслання для Івана Світличного було призначено селище Усть-Кан Горно-Алтайської області. Він працював нічним сторожем, палітурником у бібліотеці. Від червня 1979 року до кінця заслання разом зі Світличним була його дружина Леоніда. Згодом їм дозволили перебратися в селище Майма.

      20 серпня 1981 року у Світличного стався інсульт. Він пережив клінічну смерть, складну нейрохірургічну операцію в непристосованих умовах, післяопераційні ускладнення, підозру на рак хребта, гіпсове ліжко, частковий параліч. Вижив тільки завдяки самовідданому доглядові дружини. Термін відбув повністю.

Джерела

      Світличний Іван (1929–1992): [Біографія, твори, критика] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/3K0cpu

      Доброокий. Спогади про Івана Світличного / Упорядники Леоніда і Надія Світличні. – К.: Час, 1998. Режим доступу: https://goo.gl/fTggK4

      Дисиденти. Документальний фільм. Автор сценарію Ігор Малишевський, режисери Олександр Фролов, Ігор Шкурін. Студія «Контакт» на замовлення ТРК «Студія 1+1». 2006. Режим доступу: https://goo.gl/NKOLsv

      Швець Леонід. Семен Глузман: «Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2010. – 12 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/ 3NuANO

      Кіндрась Катерина. Дві історії кохання // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2008. – 13 лютого. Режим доступу: СКАЧАТЬ