Париж для самотніх та інші історії (збірник). Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ уповільнює човен і показує вгору. Нелл дивиться, на що він показує рукою.

      – Що це?

      – Міст мистецтв. Бачиш ці відблиски? Це замочки кохання. Чула про них?

      Нелл дивиться вгору, на крихітні замочки, які висять так щільно, що перила мосту стали опуклими й блискучими. Усе це кохання. Ці мрії. На мить вона замислюється, скільки цих пар і досі разом. Скільки з них щасливі, скільки закоханих порвали одне з одним, скільки померло. Вона відчуває, що Фаб’єн дивиться на неї. Раптом її серце починає стискатися.

      – Я також хотіла повісити один. Залишити якусь річ на пам’ять. Доки ми будемо… я буду тут.

      Раптом вона відчуває його вагу в сумочці. Вона дістає замок і кладе на лавку поряд. Якусь мить просто дивиться на нього.

      – А знаєш що? Це дурна ідея. Поки я сюди їхала, то прочитала в газеті новину, що від ваги всіх цих замків цей клятий міст скоро просто обвалиться. То який у цьому взагалі сенс? Це просто безглуздо. – У її голосі відчуваються нотки злості, які дивують її саму. – Ти просто знищуєш те, що любиш. Чим більше замків, тим важчим буде міст. Тож люди займаються дурницею.

      Фаб’єн дивиться вгору, поки вони повільно пропливають під мостом. А тоді промовляє:

      – Думаю, мій також десь… там. Ти маєш рацію. Це лише безглуздий шматок металу. Він нічого не означає. – Він дивиться на годинник і додає: – Alors[14]… уже майже шоста. Нам час повертатися.

* * *

      За півгодини вони вже стояли біля готелю. Ранок був доволі прохолодним, і сонце ще тільки починало прокидатися.

      Нелл знімає куртку Фаб’єна, уже сумуючи за її теплом.

      – Ці замки, – промовляє вона, простягаючи йому куртку, – це довга історія. Але я не мала на увазі, що ти…

      – De rien[15], – перериває її Фаб’єн. – Моя дівчина постійно казала, що я літаю в мріях. І вона мала рацію.

      – Твоя дівчина?

      – Колишня дівчина.

      – Що ж, зараз я також літаю в мріях. – Нелл не може стримати усмішки. – Я почуваюся так, ніби… Я почуваюся так, ніби ненадовго стала частиною чийогось життя. Дякую, Фаб’єне. Я чудово провела вечір. І ранок.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

      Примітки

      1

      Будь ласка (франц.).

      2

      Добрий вечір (франц.).

      3

      Що… (франц.).

      4

      Я б хотіла замовити стейк із картоплею, будь ласка (франц.).

      5

СКАЧАТЬ