Париж для самотніх та інші історії (збірник). Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ найкраще з усього, що я робила у своєму житті.

      Вона сміється.

      – Це ж Ейфелева вежа!

      – Хочеш піднятися нагору? Але нам, мабуть, доведеться вистояти чергу.

      На мить вона замислюється.

      – Мені здається, на сьогодні з нас уже досить черг. А ось від чого я б не відмовилася, так це випити.

      – Чого саме?

      – Вина! – Вона знову сідає на мопед. – Хочеться склянку вина.

      Він відчуває, як вона обіймає його за талію. Фаб’єн заводить двигун і знову мчить крізь нічне місто.

* * *

      На вуличках Брайтона повно людей: дівчата влаштовують вечірки, хлопці уважно їх розглядають. Магда, Тріш та Сью йдуть тротуаром, змушуючи перехожих час від часу поступатися їм місцем. Вони намагаються знайти бар, у якому для дівочих компаній влаштовують щасливі години.

      – Хай йому грець, – говорить Магда, порпаючись у сумочці. – Я забула телефон.

      – У готелі йому буде безпечніше, – відповідає Тріш. – Ти знову нап’єшся й загубиш його десь.

      – А що, як я з кимось познайомлюся? Як я запам’ятаю його номер?

      – Він може записати його на твоєму… Піт?

      – На чому?

      – Це Піт? Піт Велш?

      Жінки зупиняються й дивляться, як пошарпаний чоловік вивалюється з бару «Мермейдс армс». Він ошелешено дивиться на них.

      Магда підходить до нього, не розуміючи, що відбувається.

      – Що ти?.. Ти хіба не маєш бути в Парижі?

      Піт чухає потилицю. Він дуже п’яний.

      – А. Це. Так. Точно. Було непросто вирватися з роботи.

      Жінки перезираються, а тоді Сью запитує:

      – А де Нелл? Господи, де ж Нелл?

* * *

      Нелл пробирається в куточок бару «Нуар», розташованого в невідомій їй частині центру Парижа, вона вже давно припинила здогадуватися, де саме. Раніше Фаб’єн говорив щось про вечерю, але, схоже, що зараз усім не до їжі. Нелл повністю розслабилася в компанії Еміля й Рене та рудоволосої подруги Еміля, чиє ім’я Фаб’єн постійно забуває. Нелл знімає пальто, і її волосся розлітається по плечах. Вона усміхається. Заради неї всі переходять на англійську, а Еміль намагається навчити її лаятися французькою. На столі багато пляшок, а музика грає настільки гучно, що їм доводиться кричати.

      – Merde! – говорить він. – Але ти повинна при цьому робити суворе обличчя. – Merde!

      – Merde! – Вона піднімає руки, як Еміль, а тоді знову регоче. – Ні, у мене нікудишня вимова.

      – Лайно.

      – Лайно, – повторює вона, копіюючи його низький голос. – А оце я можу.

      – Ти лаєшся якось без душі. Мені здавалося, англійські дівчата лаються, як матроси, хіба ні?

      – Bouf, – говорить вона й дивиться на Фаб’єна.

      – Bouf? – перепитує Еміль.

      – Bouf, – говорить Рене.

      Фаб’єн раптом розуміє, що спостерігає за нею. Не можна СКАЧАТЬ