Притулок. Меделін Ру

Чтение книги онлайн.

      – Як думаєте? – Ден нахилився, вивчаючи букви і намагаючись подумки заповнити пропуски. – Це кабінет головного лікаря?

      – Схоже на те, – погодилась Еббі. – Тут відчинено, як гадаєте?

      – Є лише один спосіб дізнатися… – Затамувавши подих, Ден потягнувся до дверної ручки і накрив її долонею, перед тим помітивши, що шар пилюки на ній потурбували чиїсь пальці. Мабуть, відбитки залишив Фелікс, який напевне заходив і сюди, бо поки що Ден не побачив жодної фотокартки.

      Двері прочинилися, з тихеньким поскрипуванням обертаючись на тугих завісах.

      – Ого, – у нього за спиною видихнула Еббі.

      – Ти читаєш мої думки, – прошепотів Ден.

      Витерши руки, щоб позбутися причепливої пилюки, він першим увійшов до кабінету, а Джордан одразу за ним. Це було справедливо, зважаючи на те, що вся ця пригода з дослідженням таємничого була, фактично, його ідеєю. Вони опинилися в кабінеті, що його можна було б назвати просторим, якби не скупчення книжкових шаф і стелажів з папками, не кажучи вже про купи розкиданих паперів. Ден перечепився через лампу, що валялася на підлозі, і вхопився за край великого стола.

      На столі він помітив старий телефон з диском, а поряд – потерті журнали і записники. Тоді до нього дійшло: те, що на перший погляд здавалося коробкою з паперами, насправді було стосом вицвілих світлин, і пилюки на них було менше, ніж на інших предметах.

      – Здається, я знайшов ті знімки, про які говорив Фелікс, – промовив Ден.

      Він присвітив телефоном верхній знімок – високий чоловік у довгому білому халаті та окулярах, якого Ден бачив не вперше. Хлопець схилився, щоб краще його роздивитися. То був той самий чоловік, що й на фото в шухляді його письмового столу. Ден швиденько перегорнув іншу світлину і скрикнув.

      – Що таке? Що сталося? – запитала Еббі.

      – Нічого, – відповів Ден. Якщо він визнає якийсь зв’язок, то більше СКАЧАТЬ