Притулок. Меделін Ру

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Доріжкою до них підбіг високий хлопець з квадратною щелепою і став навпроти Еббі.

      – Привіт, Еббі! Джордане! – Хлопець посміхався, демонструючи свою сліпучу, ніби щойно від стоматолога, усмішку. – Може, хочете випити кави?

      У нього, звісно ж, був чарівний південний акцент. А як інакше?

      – Я Ден. – Ден простягнув руку, примушуючи його відпустити руку Еббі.

      – Еш, – відповів хлопець, ніби лещатами стиснувши його руку. – Приємно познайомитись. Ну то?.. – Еш кивнув у бік Вілфурду.

      – Звичайно, я з ніг валюся, – прощебетала Еббі. – А ви, хлопці?

      – Я теж не проти, – відповів Джордан.

      Ден лише знизав плечима і посміхнувся так, ніби хотів сказати: «Ну добре, але я б краще пішов деінде». Він мовчки йшов на кілька кроків позаду, сховавши руки в кишенях. До нього приєднався Джордан і кинув йому обережний багатозначний погляд, від якого Дену стало геть ніяково. Він не збирався нічого казати. Якщо Еббі хоче проводити час з Ешем, то це його аж ніяк не стосується.

      Але Джордан не вгавав.

      – Вони з Еббі вчаться в одній школі, – по-змовницьки прошепотів він, обертаючи в пальцях олівця. – Вона познайомила нас на занятті. Здається, у своїй школі вони разом ведуть гурток малювання.

      – Угу, – відповів Ден. – На перший погляд досить приємний…

      – Але?

      – Жодних «але». – Ден відкинув з дороги галузку, і та полетіла в траву. – Він приємний. На цьому, мабуть, і все. Та й взагалі, всім на це начхати! Більшість людей приємні.

      Ден подумав про свою школу. «Приємних» там було хоч греблю гати, і ніхто з них його особливо не цікавив. Та він цим дуже і не переймався. Він був одним з найкращих учнів свого класу, і через рік він вступить до коледжу, подалі від них.

      Джордан підняв брови.

      – Тобі не здається, що ти занадто суворий до цього хлопця? Ти знаєш його якихось десять секунд, Дене. Він просто один з тих хлопців, ну ти знаєш, які з усіма ладнають. Люди люблять бути в їхній компанії.

      Ден копнув землю.

      – Не розумію. Як вам це вдається? Я маю на увазі, ладнати з усіма.

      – Для початку припини бути таким ревнивим, – сказав Джордан.

      Він сказав це жартома, але Дена його слова зачепили. Невже це так кидається в очі? Може, йому варто пересилити себе і змиритися з тим, що в Джордана та Еббі є й інші друзі? Але йому самому не треба когось іншого.

      Ден так-сяк намагався їсти тістечко, а Еббі та Джордан про щось теревенили з Ешем. Здавалося, що нікому немає діла до того, що він не промовив жодного слова. Він намагався не хмуритись, але сумнівався, що це йому вдається.

      Пізніше Еш пішов грати у фризбі, а Джордан сказав, що має з кимось зустрітися, щоб обговорити спільний проект. Раптово Ден та Еббі залишилися наодинці.

      Посміхаючись, Еббі глянула на нього.

      – Не сумуй, – мовила вона. – Ти такий серйозний.

      – Я… – почав Ден, але враз на нього щось СКАЧАТЬ