Притулок. Меделін Ру

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ своє перше заняття, сподіваючись, що історія психіатрії буде для нього гарним початком. Коли він зайшов до аудиторії, то побачив там Джорданового сусіда Ї і дуже зрадів, що серед юрби цих незнайомців зустрів дружнє обличчя. Не звертаючи уваги на знайомий голос, який казав, що краще йому сидіти самому, Ден підійшов до Ї та відрекомендувався.

      – Як справи? – запитав він у Ї, коли вони сідали.

      – Так собі, – здвигнув плечима Ї. – Джордан постійно пише комусь повідомлення, навіть уночі, коли нам треба спати. Я чую, як клацають його пальці, мало не до четвертої ранку.

      – Він справді дуже любить той телефон.

      – А загалом? Мені подобається, що можу робити ще щось, а не тільки грати на тій клятій віолончелі. Я люблю музику і все таке, але я відкритий для інших можливостей. Може, я знайду їх на цьому занятті. Навіть якщо й не знайду, то принаймні дізнаюся щось нове, еге ж? До того ж, може, нам пощастить почути якісь класні історії про наш гуртожиток-божевільню.

      Заняття почалося, і ввійшла професорка Реєс – вона взялася роздавати студентам програму курсу. Вона знову була вдягнена у все чорне, але цього разу на її шиї висіло кварцове намисто. Її вигляд трохи нагадував Дену ворожку з нічних телепередач.

      Професорка Реєс одразу йому сподобалась, особливо після того як один зі студентів підняв руку, а вона лагідно відповіла:

      – Ні, ми не будемо обговорювати притулок Бруклін. Але дякую за ваше запитання. Якщо захочете самостійно провести дослідження цієї теми, щоб отримати додаткові бали, я не проти.

      Рука одразу ж опустилася.

      Минуло дві години, і Ден лише кілька разів відволікався – думав, що там Еббі з Джорданом роблять на занятті з малювання. Він сподівався, що Еббі не розкаже Джордану про їхню нічну розмову. Ні, Ден не переймався тим, що Джордан дізнається про його кошмар чи проблеми з батьками, які виникли в Еббі, йому просто хотілося, щоб ця розмова була лише їхньою таємницею.

      Ніякого різкого і пронизливого дзвоника, що сповіщає про закінчення уроку. Замість цього за чверть до кожної години бамкали дзвони місцевої каплиці, і так професори визначали, коли закінчувати заняття. Це була приємна зміна. Ден заховав свою папку до наплічника. Студентів не зобов’язували купляти підручники, а більшість навчальних матеріалів вони отримували на роздруківках, у вигляді слайд-шоу та документальних фільмів. Ден вискочив з аудиторії одразу за Ї, а тоді пригадав, що він уже не в школі і нічого страшного не станеться, якщо він спізниться на обід.

      Усім студентам роздали карту коледжу, і, вивчаючи її, Ден почувався туристом. Погода надворі змінилася – росяний ранок перетворився на спекотний літній день.

      Професорка Реєс уже вийшла на галявину, щоб покурити. Ден пригадав, що вона казала про додаткові бали, і підійшов до неї.

      Вона посміхнулась, докурила цигарку і вкинула її у найближчу металеву урну.

      – Деррен, так? – запитала вона.

      – Ден, – виправив він, ховаючи руки в кишенях. – Деніел Кроуфорд.

      Якийсь час вона дивилася СКАЧАТЬ