Всього не забудеш. Венді Вокер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вважають, що морфій зменшує емоційну реакцію на подію, блокуючи викид норадреналіну, а тому «металевий сейф» для події може бути замінений мозком на «загальну теку». Це перший компонент лікування.

      А тепер уявімо, що зберігання кожної події потребує взаємодії визначених хімічних речовин у мозку, тож, як ви можете зауважити, порушення певної хімічної реакції, доки йде запис, здатне перервати весь процес. Саме тому пияцтво призводить до «провалів у пам’яті». Також саме тому медикаменти, як-от рогіпнол (наркотик зґвалтувань на побаченні) уможливлює те, що людина поводиться нібито нормально, але не пам’ятає нічого з того, що сталося, доки ця речовина наявна в її тілі. Функція збереження файлів у мозку відпочиває. Ніщо не зберігається, а події губляться, наче їх ніколи й не було. Але це діє тільки у фазі короткострокової пам’яті. Друга частина лікування включає революційний медикамент, який має розірвати файли протягом консолідації довгострокової пам’яті: він зупиняє роботу синапсів на цій стадії шляхом пригнічення необхідних білків, тому короткострокові спогади відкидаються. Його називають бензатрал.

      Підступність травми полягає в розрахунку часу. Немає чіткої паузи між закріпленням короткострокової і довгострокової пам’яті. Залежно від характеру спогадів кожен вид пам’яті вмикає іншу частину мозку. Що це – вигляд, звук, почуття? Це музика, математика, зустріч із новою людиною? Мозок функціонує в той час, коли стається травма, тож зберігання спогадів тоді якраз у процесі. Лікування проводять за години після травми, але навіть тоді воно може бути не зовсім ефективним, якщо деякі події вже потрапили до сховища довгострокової пам’яті.

      Випадок Дженні являв собою ідеальний збіг обставин. Дівчина вже була напідпитку, коли почалося зґвалтування. Напад шокував її. Не більш ніж через півгодини її приспали. А за дві години по тому застосували лікування. Вона прокинулася через дванадцять годин, пам’ятаючи події напередодні лиш уривками, про це я вже згадував.

      Том Крамер пригадував розмову в кімнаті для відвідувачів. Я не можу точно визначити те почуття, з яким він про це розповідав, отож передам лише його слова і зазначу, що він не плакав. Думаю, до цього часу в нього просто закінчилися сльози.

      Я не пам’ятаю достеменно слова, я чув лише «зґвалтування» знову й знову. На Дженні брутально напали. Поліція не мала підозрюваних, ні за що зачепитися. Ґвалтівник поводився дуже обережно, скористався презервативом і, можливо, поголив волосся на тілі. Вони вважали, а потім це підтвердила судово-медична експертиза, він одягнув чорну вовняну маску, схожу на ті лижні маски, які затуляють усю голову й обличчя. Казали, що зґвалтування тривало щось близько години. Я думав про це більше, ніж мав би. Коли Дженні за вісім місяців опісля знову потрапила до лікарні, коли стало зрозуміло, що нічого не минулось, я прийшов додому й ліг на підлогу, притиснувшись лицем до землі у такій самій позі, як, казали, лежала СКАЧАТЬ