Дюна. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до свого «Шляхетного Герцога» – і зверхні натяки на вбраних у довгі шати чоловіків та жінок: «…але чого ще сподіватися від варварів, які понад усе мріють жити поза впорядкованою безпекою фафрилаха?»

      Цієї миті Герцог відчув, що понад усе мріє покласти край класовим розбіжностям і ніколи більше не думати про той убивчий порядок. Він поглянув угору, над пилом, на незмінні зорі, й подумав: «Навколо одного з тих маленьких вогників обертається Каладан… але я ніколи більше не побачу мій дім». Туга за Каладаном пронизала його груди раптовим болем. Лето відчув, що цей біль не прийшов до нього зсередини, а простягнув руку із самого Каладана. Чоловік не міг себе змусити назвати суху пустку Арракіса домом і сумнівався, що взагалі коли-небудь зможе.

      «Я маю приховувати свої почуття, – подумав він. – Заради хлопчика. Якщо в нього коли-небудь буде дім, то лише тут. Я можу вважати Арракіс пеклом, у яке потрапив іще за життя, але він має відшукати тут щось, що надихатиме його. Має ж бути хоча б щось».

      Хвиля жалю до себе, миттєво потамована й відкинута, пройшла крізь нього, і він збагнув, що пригадав два рядки з вірша, який часто повторював Ґурні Галлек…

      «Мої легені вдихають повітря Часу,

      звіяне опалими пісками…»

      «Так, Ґурні знайде тут багато опалого піску», – подумав Герцог. Пустка, що простягалася за посрібленими місяцем зубцями, – це пустельні скелі, дюни, звіяний пил і невідома суха порожнеча, уздовж краю якої, а може, й усередині, розташувалися поселення фрименів. Якщо хтось і міг забезпечити майбутнє родині Атрідів, то це фримени.

      Якщо, звісно, Харконненам не вдалося обплутати їх своїми отруйними тенетами.

      Вони спробували забрати життя мого сина!

      Скрипуча металева ракета вібрувала всередині вежі, розхитуючи парапет під його руками. Повітряний заслін постав перед ним, загородивши огляд.

      «Прибуває корабель, – подумав він. – Час спускатися і братися до роботи». Він повернувся до сходів позаду себе й рушив униз, до великої зали для прийомів. Спускаючись, він намагався лишатися спокійним та приготуватися до майбутньої зустрічі.

      Вони спробували забрати життя мого сина!

      Коли Герцог дійшов до зали із жовтою банею, люди вже прибігли з летовища.

      – Гей! Відчуваєш, що в тебе під лаписьками? Це гравітація, друже!

      – Скільки в цьому місці G[29]?

      – У книжці сказано: дев’ять десятих G.

      Перехресний вогонь кинутих слів виповнив велику залу.

      – Ти вже встиг роздивитися цю діру, коли ми спускалися? Ну й де ж тут усі обіцяні скарби?

      – Харконнени забрали їх із собою!

      – Я б не відмовився від гарячого душу й м’якого ліжка!

      – Ти не чув, дурбелику? Тут немає душу. Натиратимеш дупу піском!

      – Гей! Стули губу! Тут Герцог!

      Герцог ступив зі сходового проходу у враз змовклу залу.

      Ґурні Галлек крокував трохи СКАЧАТЬ