Дюна. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ біля себе. Тиждень без дотику до плоті – і воно почне розпадатися. Зуб Шай-Хулуда[27] – твій до кінця днів твоїх.

      Джессіка простягнула вперед праву руку, а тоді пішла ва-банк:

      – Мейпс, ти сховала в піхви не омитий кров’ю ніж.

      Мейпс охнула та впустила крис прямо в руку Джессіки, а тоді розірвала свій коричневий корсаж із криком:

      – Візьми воду життя мого!

      Джессіка витягнула лезо з піхов. Як же воно мерехтіло! Жінка спрямувала вістря на Мейпс і побачила, що її проймає страх, більший за смерть. «Вістря отруєне?» – запитала себе Джессіка. Тоді встановила лезо вертикально та намалювала тоненьку подряпину ребром ножа у Мейпс на лівій груді. Кров рясно потекла, але миттєво спинилася. «Надшвидка коагуляція, – подумала Джессіка. – Мутація для збереження вологи?»

      Вона сховала лезо й мовила:

      – Застібни сукню, Мейпс.

      Мейпс затремтіла та підкорилася. Очі без білків витріщалися на Джессіку.

      – Ви наша, – бурмотіла вона. – Ви і є Та.

      Чергову порцію речей із гуркотом вивантажили в передпокій. Мейпс хутко схопила ніж у піхвах і сховала Джессіці в корсаж.

      – Хто побачить ножа, має очиститися або загинути, – мугикнула вона. – Ви знаєте це, міледі!

      «Тепер знаю», – подумала Джессіка.

      Вантажники пішли геть, не зазирнувши до Великої зали.

      Мейпс опанувала себе та мовила:

      – Неочищений, який побачить крис-ніж, не повинен залишити Арракіс живим. Ніколи не забувайте про це, міледі. Вам довірено крис-ніж, – служниця глибоко вдихнула. – А тепер усе має йти своїм плином. Не можна прискорити час. – Вона кинула погляд на купи коробок і всілякого добра біля них. – І доки ми тут, у нас чималенько роботи.

      Джессіка завагалася. «Усе має йти своїм плином» – одне з низки заклинань Міссіонарії Протектіви про прихід Превелебної Матері, яка звільнить їх.

      «Але я не Превелебна Матір, – подумала Джессіка. І ще: – Велика Матір! Як же міцно вкоренилися ті постулати! Певно, це справді огидне місце!»

      Мейпс буденним тоном поцікавилася:

      – Міледі, якими будуть ваші перші розпорядження щодо мене?

      Інстинкти підказали Джессіці, щоб вона підтримала цей тон. Жінка відповіла:

      – Ось там – портрет старого Герцога. Він має висіти з одного боку обідньої зали. А голова бугая нехай опиниться на протилежній від картини стіні.

      Мейпс підійшла до голови бика.

      – Якою ж велетенською має бути тварина з такою головою, – мовила вона, нахилившись. – Мені ж спершу треба буде її помити, так, міледі?

      – Ні.

      – Але на рогах запікся бруд.

      – Це не бруд, Мейпс. Це кров батька нашого Герцога. Ці роги вкрили прозорим фіксатором за кілька годин після того, як звір убив старого Герцога.

      Мейпс підвелася.

      – Он воно що! – відказала вона.

      – Це просто кров, – сказала Джессіка. – Лише стара кров. Знайди СКАЧАТЬ