Дюна. Френк Герберт
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Дюна - Френк Герберт страница 24

Название: Дюна

Автор: Френк Герберт

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Научная фантастика

Серия: Хроники Дюны

isbn: 978-617-12-3239-6, 978-617-12-2554-1, 978-0-441-01359-3, 978-617-12-3238-9

isbn:

СКАЧАТЬ кондиціонування, а довге чорне волосся тримало срібне кільце Сукської школи на лівому плечі.

      – Певно, ти зрадієш, почувши, що сьогодні нам бракує часу для звичайного уроку, – сказав Юе. – Скоро прийде твій батько.

      Пол сів.

      – Однак я подбав, щоб на шляху до Арракіса в тебе був фільмокнижний переглядач і кілька уроків.

      – Ох.

      Пол узявся натягувати на себе одяг. Його схвилювала звістка про те, що скоро прийде батько. Вони так мало часу проводили разом, відколи Імператор наказав узяти у феодальне володіння Арракіс.

      Лікар підійшов до кутового столу, міркуючи: «Як же хлопчина підріс за останні кілька місяців. Яка втрата! Ох, яка сумна втрата». А тоді нагадав собі: «Мені не можна вагатися. Усе це я роблю для того, щоб бути певним, що мою Ванну більше не катують харконненівські тварюки».

      Пол приєднався до нього за столом, застібаючи піджак.

      – Що я вивчатиму по дорозі туди?

      – О-о-о, суходільні форми життя Арракіса. Ця планета змогла породити певні життєві форми. Невідомо як. Коли ми прибудемо, я маю знайти планетарного еколога – доктора Кайнса – і запропонувати свою допомогу в дослідженнях.

      А сам Юе подумав: «І що я таке кажу? Я лицемірний навіть сам із собою».

      – А там буде щось про фрименів? – запитав Пол.

      – Фримени? – Юе почав стукати пальцями по столу, але, помітивши, що Пол звернув увагу на його нервовий рух, прибрав руку.

      – Можливо, у вас є щось про все арракійське населення, – уточнив Пол.

      – Так, звісно, – відповів Юе. – Населення поділяється на дві основні групи: одна з них – це фримени, а друга об’єднує людей грабенів, падин і низькодолів. Казали, що бувають і змішані шлюби. Жінки з поселень падин і низькодолів віддають перевагу чоловікам із фрименів, а чоловіки шукають серед фрименів дружин. У них навіть приказка є: «Вишуканість приходить із міст, а мудрість – із пустелі».

      – А ти маєш їхні зображення?

      – Я гляну, що можу відшукати для тебе. Їхня найцікавіша риса – це, звісно, очі: абсолютно сині та без білків.

      – Мутація?

      – Ні. Це пов’язано з надміром меланжу в крові.

      – Певно, фримени дуже хоробрі, якщо живуть на краю пустелі.

      – Якщо вірити свідченням, так і є, – відповів Юе. – Вони присвячують вірші своїм ножам. А жінки їхні не менш люті, ніж чоловіки. Навіть діти фрименів жорстокі та небезпечні. Гадаю, тобі не дозволять спілкуватися з ними.

      Пол уражено дивився на Юе. Кілька скромних слів про силу фрименів зачарували юнака. Такий би народ собі в союзники!

      – А хробаки? – запитав Пол.

      – Що?

      – Я б хотів дізнатися більше про хробаків.

      – А-а-а, ну звісно ж. У мене є фільмокнижка про маленького екземпляра – лише сто десять футів завдовжки та двадцять два метри в діаметрі. Його знайдено в північних широтах. Але з надійних джерел відомо, що траплялися СКАЧАТЬ