Гра на пониження. За кулісами світової фінансової кризи. Майкл Льюїс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ через те, що він завжди був трохи роззявлений, навіть коли Айсман їв. Складалося враження, що він боявся пропустити нагоду висловити першу-ліпшу думку, яка промайне в його голові, – вони змінювали одна одну надто швидко, тому він постійно лишав канал відкритим. Усі інші риси майже слухняно розташовувалися навколо зародків його думок. З таким обличчям у покер не грають.

      У відносинах, які він підтримував з навколишнім світом, простежувалась певна закономірність. Переважна більшість людей, з якими працював Стів Айсман, його любили або, принаймні, чудувалися з нього й цінували його бажання і здатність ділитися як своїми грошима, так і знаннями. «Він природжений учитель, – каже одна пані, яка працювала на Айсмана. – А ще він палко захищає жінок». Його сприймали як «маленьку людину», невдаху, хоч насправді він таким не був. З іншого боку, поважні люди, які очікували від Айсмана шанобливості та ввічливості, після знайомства з ним нерідко бували шоковані чи розлючені. «Багато хто не розуміє Стіва, – розповіла мені Мередіт Вітні, – але той, хто розуміє, – любить». Одним із тих, хто не розумів Стіва, був голова великої американської брокерської фірми, який слухав, як Айсман пояснює за ланчем кільком дюжинам інвесторів, чому він, голова фірми, не тямить у власному бізнесі, а потім побачив, як Айсман посеред ланчу вийшов і не повернувся. («Мені треба було до туалету, – каже Айсман. – Я не знаю, чому так і не повернувся».) Після ланчу той чоловік оголосив, що більше ніколи не погодиться перебувати в одній кімнаті з Айсманом.

      Другим став президент великої японської фірми з торгівлі нерухомістю. Він надіслав Айсману фінансові звіти компанії, а згодом приїхав разом з перекладачем, щоби заохотити Айсмана до інвестування. «Ви ж навіть не володієте акціями власної компанії», – заявив Айсман після традиційно складних японських привітань. Перекладач перемовився з гендиректором. «В Японії не заведено, щоб керівництво володіло акціями своєї компанії», – врешті сказав він.

      Айсман зауважив, що в їхніх фінансових звітах не наведено жодних важливих деталей про компанію. Але замість того, щоб просто сказати це, він жбурнув папери, немов щойно ними підтерся. «Оце… це – туалетний папір, – сказав він. – Переклади».

      «Японець знімає окуляри, – згадує свідок цієї дивної зустрічі. – Губи тремтять. Зараз почнеться Третя світова. „Ту-лет папір? Ту-лет папір?..“»

      Керівник хедж-фонду, який уважав себе Айсмановим другом, узявся мені його описувати, та за хвилину покинув (розповівши, як Айсман виставив багатьох великих цабе брехунами чи ідіотами) і розсміявся: «Він, типу, стерво, але розумне, чесне й безстрашне».

      «Навіть на Уолл-стрит його вважають грубим, нахабним і агресивним», – каже дружина Айсмана, Валері Фейґен, яка працювала на J.P. Morgan, але згодом звільнилася, щоб відкрити бутік жіночого одягу Edit New York і виховувати дітей. «Йому байдуже до якихось там манер. Повірте, я над цим билася, знову й знову». Коли вона вперше привела Стіва до себе додому, СКАЧАТЬ