Гаряче молоко. Дебора Леві

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ руку до материної правої ноги, вона підставила йому її, немов дарунок. Він почав натискати їй на пальці великим та вказівним пальцями, а я та мавпа у скляному ящику за ним спостерігали. Потім провів пальцем до її литки.

      – Це таранна кістка. А перед тим я натискав на фаланги. Чи відчуваєте ви мої пальці?

      Роуз похитала головою:

      – Я нічого не відчуваю. Ноги заніміли.

      Ґомес кивнув, немов уже знав, що так воно і є.

      – У якому ви моральному стані? – промовив він таким тоном, ніби питав про стан кістки, яка зветься моральною.

      – Непоганому.

      Нахилившись, я взяла її взуття.

      – Прошу, – мовив Ґомес, – поставте там, де воно було. – Тепер він мацав підошву на материній правій нозі. – У вас тут виразка, і отут. Чи вас перевіряли на діабет?

      – О, звісно, – мовила вона.

      – Ділянка шкіри незначна, але трохи заражена. Треба негайно її оглянути.

      Роуз важко кивнула, але мала задоволений вигляд.

      – Діабет! – вигукнула. – Може, у ньому вся справа.

      Він ніби не хотів продовжувати цю розмову, бо підвівся й пішов до рукомийника помити руки. Дістаючи паперовий рушник, він повернувся до мене: – Можливо, вам буде цікаво помилуватися архітектурою моєї лікарні?

      І мені дійсно було цікаво. Я відповіла, що, як мені відомо, найперші склепіння зводили з мамонтових бивнів та кісток.

      – Так, а у вас квартира прямокутна. Та принаймні з морським краєвидом…

      – У ній незатишно, – втрутилася Роуз. – Мені вона схожа на прямокутник, зведений на галасі. Там є тераса, нібито для усамітнення, але вона зовсім такою не є, адже виходить на пляж. Моїй доньці подобається сидіти там і вдивлятися в комп’ютер, ховаючись від мене.

      Роуз розійшлася зі своїми наріканнями.

      – Уночі на пляжі проводять шоу з фокусами для дітей. Так гамірно. У ресторані торохтять тарілками, кричать туристи, гудуть мопеди, галасують діти, вибухають феєрверки. Я ніколи не виходжу до моря, хіба Софія відвозить мене на візку, але там все одно дуже спекотно.

      – Отже, мені доведеться принести море до вас, пані Папастерґіадіс.

      Роуз закусила верхніми зубами нижню губу й сиділа так певний час. Потім відпустила.

      – Як на мене, вся їжа тут на півдні Іспанії дуже важко перетравлюється.

      – Мені прикро, – його блакитні очі спинились на її череві, немов метелик, що сів на квітку.

      Протягом останніх кількох років моя мати схудла. Вона всихала й наче стала нижчою, бо її сукня, яка колись сягала колін, зараз спадала трохи вище литок. Я нагадувала собі, що коли вона почала старіти, була привабливою. Її волосся, завжди зібране на потилиці й заколоте шпилькою, було єдиним, на що вона не шкодувала коштів. Раз на три місяці, коли показувалася сивина, модний перукар-колорист, жінка із поголеною головою, загортала його у фольгу й фарбувала у світлий відтінок. Вона пропонувала мені вчинити так само з моїми непокірними чорними кучерями, які закручувалися щоразу, коли намокнуть під дощем, що траплялося часто.

      Я СКАЧАТЬ