Название: Гаряче молоко
Автор: Дебора Леві
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-617-12-2557-2, 978-1-62040-669-4, 978-617-12-3258-7, 978-617-12-3259-4
isbn:
Сьогодні я відпущу собаку Пабло.
Я йду пішки до «Кафе Плайя», що поруч зі школою дайвінгу, і замовляю мою улюблену каву – кортадо. Певна річ, я хочу бачити, як офіціант спінює молоко водою, адже я цілих шість днів вчилася у «Кофі Хаусі» вдосконалювати своє вміння спінювати молоко. Чорне волосся в офіціанта змащене гелем так, що стирчить урізнобіч. Воно так різноманітно реагує на силу тяжіння, що я б могла цілу годину спостерігати за ним замість того, щоб звільнити собаку Пабло. Вони додають у кортадо молоко тривалого зберігання, яке тут використовують здебільшого в десертах. Це молоко зазвичай називають «комерційно надійним».
«Ми подолали довгий шлях від корови, під вим’ям якої стоїть цеберка з парним молоком. Ми так далеко від дому».
Ось так казала мені моя начальниця своїм, сказати б, засмученим голосом мого першого дня в «Кофі Хаусі». Я досі часто згадую ці слова. І те, як вона до них ставилася. Чи домівка там, де парне молоко?
Інструктори з дайвінгу котять свої пластмасові бензинові каністри та балони з киснем по піску. Їхній човен чекає на них на спеціально відмежованій ділянці моря. Чи колись випаде слушна нагода звільнити пса Пабло?
Підвівшись, дорогою у вбиральню я проминаю місцевого п’яницю, який їсть тарелю помаранчевих чипсів, запиваючи ранковим коньяком. Двері в сеньйорас нагадують обертові двері в барах, як у фільмах про ковбоїв, вони гримають та пофарбовані білим. Я бачила такі у вестернах, коли хазяїн бару підозріливо пильно вдивляється у відвідувача, який саме заходить у заклад. Поки я пісяла, хтось зайняв кабінку поруч. Між підлогою та ширмою між кабінками поруч є просвіт, тож я помітила, що то – чоловік. У нього чорні шкіряні черевики із золотими пряжками збоку. Він ніби на мене чекає. Стоїть дуже тихо, я чую, як він дихає, але стоїть непорушно. Чатує. Я раптом відчуваю, що за мною спостерігають. Може, він бачить, що в мене спідниця задрана аж до талії. Чого ж іще йому там стояти? Я чекаю кілька хвилин, щоб він зробив крок і пішов геть, але коли він не йде, я починаю панікувати. Стрімко опускаю спідницю, рвучко розкриваю салонні дверцята і йду шукати офіціанта.
Він працює біля кавоварки: одночасно робить хлібні тости й вичавлює сік з апельсинів.
– Даруйте, але в сеньйорас – чоловік.
Офіціант хапає рушничка, що висить на плечі, й витирає сталеву паличку без жодної плямки, з якої капає молоко. Повернувшись, знімає сухий багет з решітки й нарізає його в тарелю.
– Що?
У мене ноги затрусилися. Гадки не маю, чому так злякалася.
– У жіночій вбиральні – чоловік. Він підглядав за мною під дверима. Може, у нього є ніж.
Офіціант роздратовано захитав головою, він не хоче відходити від своєї кавоварки, де в рядок стоять склянки та чашки під сталевими насадками. Готувати СКАЧАТЬ