На кучерявих берегах Бугу. Анна Edelweiss

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ рік був для мене нелегким. Але я вдячний, що насамкінець він зробив мені подарунок: зустріч із вами. То ж давайте вип’ємо за зустріч у старому році!

      Почувся дзвін кришталю.

      …На екрані телевізора крутився калейдоскоп кліпів, лунали передноворічні привітання, музика, сміх, жарти. За вікном тихо падав сніг. А в цій кімнаті сиділи двоє і вели безсловесну розмову, самими поглядами, які говорили набагато більше, ніж слова.

      Раптом вона здригнулась. Годинник бив дванадцять раз.

      – Пора, – її обличчя освітила посмішка, а рука піднесла келих для шампанського.

      Пляшка гучно вистрілила, і з неї, як із кратера вулкана, потекла піниста лава золотистого напою.

      – З Новим роком і за наше знайомство! – Його келих торкнувся келиха гості.

      – З Новим роком!

      За якусь хвилину він увімкнув магнітофон. Кімнату наповнили звуки чарівної мелодії. Він підійшов до жінки і простягнув руку:

      – Дозвольте…

      Вона підвелась, поклала руки йому на плечі й рушила в такт музики. Під ніжним шовком сукні випромінювало тепло молоде жіноче тіло. Він обхопив її стан руками, божеволіючи від щастя. Тонкий аромат вишуканих парфумів затуманював мозок, відсторонював від дійсності, переносячи у неземний світ, у світ, де існують лише почуття й бажання, де немає сірості та приземленості.

      Вони дивилися один на одного, не вимовивши ще жодного слова. Звабливі уста манили до себе музикою жаги. Він наблизив своє обличчя до неї. За якусь мить їхні уста злилися у довгому поцілунку. І все зникло: і Новий рік, і творчі невдачі, і власні переживання, все…

      …Він розплющив очі. Крізь фіранки пробився тоненький промінь сонця і тихо, як кошеня, приліг на килимі. На столі стояла пляшка з недопитим шампанським і догорілі свічки. Його погляд зупинився на ялинці. Під самим низом, на одній з її лапатих гілок лежав серпанок. Здавалося, що то Святий Миколай необережно натрусив снігу, побувавши тут уночі.

      Він підвівся з ліжка і підійшов до ялинки. Рука повільно простягнулася вперед і пальці схопили той «сніг». Війнуло знайомим ароматом. То були парфуми чарівної незнайомки з зоряними очима і таким же ім’ям. Щось усередині обірвалося і зникло, лишивши по собі тільки гострий біль. Свято закінчилося…

      Минуло півроку… Життя продовжувало грати свою симфонію, але вже в іншій тональності. Художник-невдаха пішов разом із старим роком, а майстер збирав плоди своєї слави. Його роботи мали незаперечний успіх у цінителів мистецтва, про нього говорили й писали. Він цілими днями перебував у майстерні або на зустрічах. І тільки пізно ввечері, коли місто поступово засинало, закутавшись в оксамитовий плед ночі, він брав у руки прозорий серпанок, і його душа летіла у небесний простір, туди, де проліг Чумацький шлях, аби віднайти там зірку, що подарувала йому свято. Але про те ніхто не знав…

      1998 рік

      Блакитні вогники

      Присвячується М. М. Г.

СКАЧАТЬ