Маленький світ. Марта Коваленко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ гарна дружина не повинна попастися дурню Бешу. Але поряд з його впевненістю з’являлися сумніви: Сіда виглядала щасливою, весь час щось наспівувала собі під ніс. Змиритися з її вибором він не міг, але й ламати долю сестри не наважувався. Бачити її нещасною хотілося найменше.

      Сіда крадькома спостерігала за братом і розуміла ті думки, що важко торкалися його обличчя. Тому не заважала, а терпляче чекала на його рішення.

      – Гарний у мене браслет? – запитала вона у брата, коли вже закінчили вечеряти.

      – Так. Звідки?

      – Беш подарував. Бачиш який він уважний?!

      – Сідо, ти його справді кохаєш?

      – Дуже!

      – І хотіла б вийти за нього заміж?

      – Зараз це моє найголовніше бажання.

      Вона зворушено дивилася на брата, не стримуючи радості у очах. Так він ще ніколи не говорив, отже, вирішив погодитися. Вона з нетерпінням чекала кілька жаданих слів: згоди, вітання, ще щось… щоб зрозуміти, що він вже не проти. Але Тей мовчки встав з-за столу та вийшов надвір. Зорі у небі водили танок, бликаючи між майже невидимими нічними хмарами. Тей подумав про те, що занадто рано довелося стати дорослим. Коли б були живими батьки, такі питання вирішували б вони. Сіда дивилася на брата через вікно, і розуміла, що радіти ще дуже рано.

      – Треба потерпіти… – шепотіла вона собі, – Тей мене любить, а значить погодиться!

      Наступного дня вона знов мов пташка летіла до Беша на зустріч. Навіть не зважала на те, що усі чоловіки зараз працюють у лісі, а він поруч. Все ж заради неї! Вони сиділи на березі річки і милувалися сяючою мов кришталь водою.

      – Скажи кохана, чи можеш ти зробити для мене одну важливу справу? – він притулився до Сіди міцно її обіймаючи.

      – Звичайно! Говори, я зроблю все що скажеш.

      Очі Беша блищали, а погляд зробився важким і знервованим.

      – Навіть не знаю, як тобі це сказати…

      – Говори, не бійся! Ти що мене соромишся?

      – Ні! Вибач, але справа не проста, і крім нас с тобою про це не повинен знати ніхто.

      – Ти зачаровуєш мене своєю таємничістю.

      – Гаразд, розповідаю, тільки спочатку пообіцяй, що не говоритимеш про це ні з ким, особливо з братом.

      – Та добре, добре! Я зрозуміла.

      – У старого Зуфа є один настій, котрий коли випити, заспокоює та стирає пам'ять. Він чарівний, примушує змиритися з тим що непокоїть. Зуф не дозволяє нікому навіть торкатися своїх настоїв. От якби Тей випив хоч краплину того настою, відразу б забувся про минуле.

      – Це не дуже добре, але чому ти не попросив його у самого Зуфа?

      – Що ти! Він не віддасть мені пляшечку. Окрім того, він заборонив мені навіть підходити до його будинку. А ти часто у нього буваєш. Він тобі довіряє.

      – Ти хочеш щоб я попросила у нього?

      – Навряд чи він віддасть тобі настій…

      – Що ж я повинна зробити?

      – Ти візьмеш пляшечку СКАЧАТЬ