Облиш мене. Ґейл Форман

Чтение книги онлайн.

      – Ні, і не говори іншим. Просто скажи їм, що я запрацювалася допізна, та замов піцу. Мене скоро відпустять.

      Вона постукала себе по грудях кулаком, сподіваючись, що це усуне біль, який знову надходив.

      – Хіба мені не треба бути поруч?

      – Поки ти доїдеш, я вже звільнюся. Це просто непомірно роздутий біль.

      На тлі вона почула, що Оскар почав плакати.

      – Що сталося?

      – Здається, Мо взяв Страшного Милунчика.

      Страшний Милунчик – це порваний плюшевий ведмедик, без якого Оскар не міг заснути.

      – Краще забери його, – сказала вона Джейсону. – І чи можу я з ним поговорити? Або з Лів?

      Поки Джейсон намагався покликати дітей, її телефон, остаточно розрядившись, сумовито вискнув – і вимкнувся.

      – Я невдовзі буду вдома, – сказала Мерібет. Але подружжя більше не чули одне одного.

      Трохи пізніше з’явився підстаркуватий лікар у горошкуватій краватці-метелику. Він відрекомендував себе як лікар Стерлінґ і повідомив, що він є черговим кардіологом.

      – На одній з ваших кардіограм була виявлена патологія, тож ми мусили зробити ще один аналіз крові, який показав, що маєте підвищений рівень тропоніну, – пояснив він.

      – Але ж попередня кардіограма була в нормі.

      – Таке трапляється, – відповів лікар. – Я гадаю, що у вас, мовити б, недокрів’я.

      – Що? – перепитала Мерібет.

      – Ішемія, яка триває, мабуть, останні двадцять чотири години. Ось чому вас непокоїв переривчастий біль, а тепер ваш аналіз крові показує повне закупорення однієї з артерій.

      – О, – тільки й мовила Мерібет, намагаючись це усвідомити. – Я зрозуміла.

      – Отже, ми направимо вас на катетеризацію серця, щоб перевірити на наявність закупорень у коронарних артеріях, та якщо їх буде виявлено, ми розмістимо вам стент ув обох місцях.

      – Коли це треба зробити?

      – Терміново. Щойно ви опинитеся на горішньому поверсі.

      – Зараз? – Вона подивилася на годинник. Було пів на восьму. – Але ж нині вечір п’ятниці.

      – У вас були плани піти на вечірку? – Кардіолога розвеселив власний жарт.

      – Ні. Мені просто цікаво, чи можна перенести стентування на наступний тиждень?

      – О, ні. Ми повинні дістатися туди, поки не сталося чогось іще гіршого.

      Гірше. Їй не подобалося це слово.

      – Добре. Скільки часу це забере? Я маю на увазі, коли приблизно я зможу бути вільною?

      – Боже милостивий, ви завжди так поспішаєте? – запитав він, осміхаючись, але цього разу ще й плеснув у долоні, ніби маючи на увазі «Я знаю, як ти сюди потрапила».

      Та саме цієї миті дванадцятеро чотириліток ущент розносили її будинок. Дехто намірявся прибратися за ними, знайти крекери у формі рибки, які Мо завше ховає в шафі, або закаляні підгузки, що їх Таші завжди лишає на кухні в смітнику (бо Еллері все ще ходить у памперси). Дехто збирався приготувати СКАЧАТЬ