Облиш мене. Ґейл Форман

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      І ось так, усе само собою вирішилося. Вона не скаже Джейсонові, чому затримається, аж доти, доки все не закінчиться. А якщо нічого лихого не трапиться, можливо, і взагалі не розповість. Була ймовірність, що він навіть не спитає.

      Мерібет уважно роздивилася датчик на своєму пальці. Пульсоксиметр.

      Вона згадала, що її батько носив такий самий після серцевого нападу. Датчики, прикріплені до її грудей, засвербіли; вона подумала, що ввечері треба буде добре терти це місце мочалкою, щоб віддерти клей.

      – Я перепрошую, – звернулася вона до однієї з робітниць служби першої допомоги, стильної дівчини в дорогих туфлях та з каліфорнійським акцентом. – Ви не знаєте, коли я зможу бути вільною?

      – Думаю, треба взяти ще один аналіз крові, – сказала лікар.

      – Ще один. Навіщо? Я гадала, що моя ЕКГ у нормі.

      – Так треба.

      Це звучало так, ніби вони за цим приховувались або набивали собі ціну. Колись Мерібет редагувала статтю, що викривала лікарні, які наживаються на людях.

      Воднораз жінка також згадала статтю, надіслану Фінулою. Мабуть, їй потрібно викреслити щось зі свого списку. Вона зробила це на телефоні. То був цікавий пункт плану – про зірок, які активно використовували соцмережі з доброчинною метою; Мерібет пригадала, як колись вона запропонувала цю тему колегам на зборах – і як жорстоко її розкритикували. Зазвичай Мерібет може негайно вказати на ґанджі в структурі, ідеї або в головному мотиві статті, тільки-но прочитавши її, та завжди знає, як її відредагувати. Проте цього разу вона перечитувала її вдруге, втретє, але за деревами не бачила лісу, вона не знала, як редагувати статтю.

      Лікарня. Не дуже приємне місце, щоб зосередитися на роботі. Їй треба було додому. Вечоріло. Мабуть, Джейсон з дітьми вже повернулися. Можливо, він навіть почав якщо не хвилюватися, то бодай цікавитися, де дружина. Вона закрила статтю й побачила кілька пропущених дзвінків з міського номеру. Вона перетелефонувала та майже одразу почула голос Джейсона.

      – Мерібет, – мовив він. – Ти де?

      Спокійний і глибокий голос Джейсона перевернув щось у неї всередині. Може, тому, що його голос по телефону нагадував Мерібет його голос на радіо, який усе ще повертав її на двадцять п’ять років назад, у ті ночі, коли Мерібет зі своїми друзями слухали його шоу під назвою «Демо-Гог» у гуртожитку й гадали, що він за людина (він мав радіо-псевдонім Джінкс) та яким був у житті.

      – Закладаюся, він страшний, мов чорт, – сказала її сусідка Кортні. – Сексуальний голос, бридке лице.

      Мерібет тоді працювала в газеті коледжу й ніколи не надавала значення Джінксовій зовнішності, але була впевнена в тому, що він нестерпний сноб, як і всі штатні митці та музиканти.

      – Тобі варто взяти в нього інтерв’ю й усе з’ясувати, – вирішила Кортні.

      – Де ти? – повторив Джейсон.

      Тепер вона чула роздратування в його голосі. А потім і зрозуміла, чому. Було чути галас СКАЧАТЬ