Зазирни у мої сни. Макс Кідрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за що, – а потім запевнила, що, за результатами обстеження, невролог не виявив нічого загрозливого. Електроенцефалограф зафіксував підозрілі короткотривалі спалахи, нетипові для фонової активності мозку, – на електроенцефалограмі вони мали вияв поодиноких піків і комплексів гострих хвиль, – але, за словами лікаря, наявність такої активності не дає підстав говорити про епілепсію й необов’язково є ознакою зниження порогу судомної готовності. У певний віковий період таку активність можна розглядати як варіант норми. На мою згадку про нічні кошмари мама після паузи озвучила мені відповідь невролога: від нічних кошмарів ще ніхто не помирав.

      Зрештою жодного лікування призначено не було. Лікар порадив спостерігати за Теодором і за потреби повторити ЕЕГ.

      10

      Уже в Америці я багато міркував про перші півроку після операції. Про розлади сну в мого сина та його сомнамбулізм. Ніяк не міг вирішити, чи були вони пов’язані з інцидентом під час операції. Чи виступали підґрунтям для подальшого загострення? Чи були інші причини, про які я не здогадувався? Не знаю. Можливо, думав я, поведінка Тео не аж така екстраординарна? Можливо, кожен другий малюк у віці трьох років проходить через щось подібне? Єдине, в чому впевнений: для всіх подій між груднем 2012-го та травнем 2013-го я ще міг дібрати раціональне пояснення, а тому прийняти їх, проковтнути та продовжувати жити далі.

      Було б помилкою вважати візит до невролога у травні 2013-го переломним моментом, адже насправді він нічого не змінив – хіба що заспокоїв мою дружину та матір, – водночас безглуздо заперечувати очевидне: за місяць після відвідин дитячої поліклініки № 3 з Тео почали коїтися речі, для яких я більше не міг підшукати прийнятного пояснення.

      Уперше таке непояснюване трапилося в червні 2013-го. Мій малий несподівано пригадав дещо, чого просто не міг пам’ятати, – події, що сталися задовго до того, як він промовив своє перше слово. Саме тоді – в другій половині червня 2013-го – я вперше свідомо визнав, що з Теодором щось не гаразд, що з моїм сином щось відбувається – не обов’язково страшне, але точно надзвичайне.

      11

      Якщо говорити лише про погоду, то червень 2013-го видався хорошим. Температура рідко підіймалася вище за 28 °C, дощі випадали нечасто, тож ми з Тео багато гуляли. Чи не через день я возив його велосипедом до зоопарку – ми брали з собою сандвічі, щось солодке та великий термос із чаєм, улаштовувалися на ковдрі посеред однієї з галявин, я подовгу читав малому казки або ж переказував відоме мені про птахів і тварин, яких було видно з того місця, де ми лежали.

      Надвечір 20-го погода зіпсувалася. Температура впала до 17 °C, і на довгі три дні зарядив огидний, не по-літньому холодний дощ.

      Якогось дня наприкінці місяця, невдовзі потому, як дощ ущух, а тепло ще не повернулося, ми з Теодором сиділи вдома. Єва дбала про шик і крутизну чийогось весілля у «Чорній перлині», тож була такою заклопотаною, що не відповідала на дзвінки. СКАЧАТЬ