Зазирни у мої сни. Макс Кідрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я не погодився, але й не заборонив, відтак мама взялася за справу. Наступного дня мені зателефонувала Віра Іванівна:

      – Знаєш, мабуть, чому турбую? Вчора телефонувала твоя мама й розповіла про Теодора. Пробач за нахабство. Я б нізащо не втручалася, ти мене знаєш, якби не твоя мама. Катерина сказала, що буде краще, якщо я сама зателефоную й спробую з тобою поговорити.

      – Ну, – буркнув я.

      – Я не бачила нападів Тео, тож не можу бути певна, але в неврології є така річ, як безсудомні генералізовані напади, або абсанси. Від французького слова absence – відсутність. Симптоматика дуже схожа. Під час таких нападів дитина раптово завмирає, припиняє реагувати на подразники, її увагу неможливо привернути. Іноді можна помітити легке тремтіння повік, дитина заплющує очі або неприродно закидає голову. Напад проходить безболісно, триває від п’яти до двадцяти секунд, після чого дитина повертається до перерваного заняття. Дорослі часто не помічають напади або помічають, але здебільшого спихають усе на звичайну неуважність, – Віра Іванівна зробила паузу. – Те, що я щойно описала, нагадує те, що відбувалося з Теодором?

      Я ухилився від відповіді:

      – Ці абсанси… вони небезпечні?

      – Не так щоб аж надто, але ці малопомітні безсудомні напади є характерними ознаками епілепсії.

      У мене відвисла щелепа.

      – Епілепсії? У Тео не було нападів! Ви ж не хочете сказати…

      – Я нічого не намагаюся сказати, – обірвала мене хрещена. – Я не ворожка, щоб ставити діагноз за фотографією чи по телефону. Як на мене, твоя мама даремно здійняла тривогу. Та попри це, наполягаю, щоб ти або Єва зводили Теодора на обстеження. Якщо проблема є, краще бути про це поінформованим.

      Я механічно кивнув:

      – Добре.

      – Не бійся, у цьому немає нічого страшного. Запиши Теодора на прийом до невролога в дитячій лікарні. Опишеш напади, лікар огляне малого й дасть направлення в Діагностичний центр на електроенцефалографію. Там Теодору зроблять ЕЕГ – це абсолютно безболісна та необтяжлива процедура – і на її основі невролог сформулює остаточний висновок.

      Ми ще трохи поспілкувалися – я пообіцяв, що обов’язково відведу Теодора до лікаря, – й попрощалися. А потім… заштовхав голову в пісок. Вас, мабуть, шокує моя безтурботність, але чоловіки – принаймні якась частина чоловіків – мене зрозуміють. Упродовж трьох днів після розмови з хрещеною я ні на крок не відступав від Теодора. Спостерігав. Стежив, як він грається, їсть, малює, дивиться мультики, спить – байдуже вдень чи вночі, – і не побачив нічого підозрілого. Мій син не міг похвалитися волячим здоров’ям, але був рухливим і допитливим, цілком розвинутим як на свій вік хлопчаком. Він геть не скидався на епілептика. То якого біса я мав вести його до невролога?!

      Я б узагалі забув про ту розмову, якби місяць потому сам не став свідком «провалу». У п’ятницю, 17 травня 2013-го, ми з Тео вийшли зустрічати Єву з роботи. В ту мить, коли блакитний Volkswagen дружини спинився перед під’їздом, Тео закам’янів, утупившись у точку СКАЧАТЬ