Тринадцята казка. Діана Сеттерфілд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вас! Як же я житиму під одним дахом із незнайомкою? Незнайомкою, яка на мене працює? Так не годиться. Скажіть мені, ви вірите у привидів?..

      Підштовхувана чимось сильнішим за здоровий глузд, я підвелася зі стільця.

      – Що ви робите? Куди ж ви? Стривайте!

      Я йшла не поспішаючи, намагаючись не зірватися на біг, відчуваючи ритм, що його вистукували мої ноги по дощаній підлозі, і в цей момент міс Вінтер знов гукнула до мене. У її голосі цього разу вчувався панічний відчай.

      – Поверніться! Я розповім вам історію, просто прекрасну історію!..

      Я не зупинялася.

      – Був собі колись будинок із привидами…

      Ось я дійшла до дверей; ось мої пальці стиснули ручку.

      – Була собі колись бібліотека…

      Я вже відчинила двері і збиралася була зробити крок у порожнечу за ними, як тут голосом, хрипким зі страху, Віда Вінтер жбурнула в мене слова, від яких я заклякла на місці.

      – Були собі колись близнята…

      Дочекавшись, поки ці слова розтануть у повітрі, я обернулася й побачила потилицю міс Вінтер. Тремтячими руками вона затуляла обличчя.

      Вагаючись, я ступила назад до кімнати. Зачувши мої кроки, письменниця різко повернулася до мене, тріпонувши мідно-червоними кучерями.

      Я заклякла зі здивування. Окуляри кудись зникли. З почуттям, схожим на благання, на мене дивилися зелені очі, яскраві, наче мозаїчне скло, але від того не менш реальні. Якусь мить ми лише мовчки дивилися одна на одну. Нарешті почувся тремтливий голос, одночасно схожий і несхожий на голос Віди Вінтер.

      – Будь ласка, міс Лі, сідайте.

      Сила, якій я не могла опиратися, підштовхнула мене до стільця, і я сіла.

      – Але я нічого не обіцяю, – стомлено попередила я.

      – А я нічого від вас не вимагаю, – почувся у відповідь слабкий, невпевнений голос.

      Отже, перемир’я.

      – Чому ви зупинили свій вибір саме на мені? – знову запитала я.

      І цього разу вона відповіла:

      – Через ваше есе про братів Ландьє. А ще тому, що ви розумієтеся на близнятах.

      – А тепер ви мені розкажете правду?

      – Так, я розкажу вам правду.

      Ці слова прозвучали досить переконливо, але я все одно відчула, що за ними криється невпевненість. Так, письменниця мала намір розповісти мені правду, вона дійсно вирішила, що розповість правду, – ось тільки не могла Віда Вінтер до кінця повірити, що і справді це зробить. Обіцяючи бути чесною, вона переконувала передовсім не мене, а себе.

      Тому я зробила пропозицію:

      – Я спитаю у вас про три речі. Вони мають стосунок до державного архіву. Коли я звідси піду, я зможу перевірити те, що ви мені скажете. І якщо я переконаюся, що ви сказали правду, я погоджуся взяти від вас винагороду.

      – А, правило трьох… Магічне число… Три випробування для принца, перш ніж він здобуде право на руку прекрасної принцеси. Три бажання, що їх рибалка загадує золотій рибці. Золотокоса дівчинка і троє ведмедів. Троє СКАЧАТЬ