Поміж сірих сутінків. Рута Шепетіс

Чтение книги онлайн.

      – Ліно! – зупинила мене мама. – Ти маєш негайно перепросити. Бідолашному панові дуже боляче, він сам не розуміє, що каже.

      – Я дуже добре розумію, що кажу! – відказав пан, не зводячи з мене очей.

      Лікарня відчинилась, і звідти вихопився страшний крик. Енкаведист тягнув сходами босу жінку в закривавленій лікарняній сорочці.

      – Моя дитина! Будь ласка, нічого не робіть моїй дитині! – кричала вона. Вийшов інший офіцер, несучи сповитий згорток. За ним вибіг лікар, хапаючи енкаведиста за одяг.

      – Прошу вас, ви не можете забрати новонародженого. Дитина не виживе! – кричав лікар. – Пане, благаю вас! Будь ласка!

      Офіцер розвернувся і вдарив лікаря по коліну підбором чобота.

      Жінку підняли в кузов. Мама і панна Ґрибайте посунулися, щоб її можна було покласти поряд із лисим. Дитину передали знизу.

      – Ліно, будь ласка, – сказала мама, передаючи мені червоне маля. Узявши згорток, я відразу навіть крізь пальто відчула тепло маленького тільця.

      – Боже, моя дитина! – заплакала жінка, дивлячись на мене.

      Дитина тихо скрикнула й замахала крихітними кулачками. Її боротьба за життя почалася.

      6

      Чоловік із банку передав мамі свій піджак. Вона накинула його на плечі породіллі і прибрала в неї з обличчя волосся.

      – Усе гаразд, люба, – сказала їй мама.

      – Вітас! Мого чоловіка забрали, Вітаса! – видихнула молодиця.

      Я подивилася на розчервоніле личко в пелюшках. Новонароджене. Дитина прожила лише кілька хвилин, а її вже Совєти записали в злочинці. Я пригорнула дитинку і торкнулася її лоба губами. Йонас прихилився до мене. Якщо вони таке зробили з оцим малям, то що чекає на нас?

      – Як вас звати, люба? – спитала мама.

      – Она, – молода матір витягнула шию. – Де моя дитина?

      Мама взяла згорток у мене і поклала на груди жінці.

      – Моя дитинка! Мила моя дитинонько! – заплакала жінка, цілуючи маля.

      Машина рвонула вперед. Она благально подивилася на маму.

      – Моя нога! – стогнав лисий.

      – Чи є тут медики? – спитала мама, переводячи погляд від обличчя до обличчя. Люди хитали головами. Хтось навіть очей не підвів.

      – Я спробую шину накласти, – зголосився банківський працівник. – Чи є в кого-небудь щось пряме? Будь ласка, допомагаймо одне одному.

      Люди ніяково завозилися, замислившись, що в них такого є серед речей.

      – Пане! – сказав Йонас. Він простягнув невеличку шкільну лінійку. Літня жіночка, яку вразило те, що я в нічній сорочці, заплакала.

      – О так, це дуже добре, – відказав пан із банку й узяв лінійку.

      – Дякую, золотко, – усміхнулася мама до Йонаса.

      – Лінійка? Ви що, мені ногу шкільною лінійкою вправлятимете?! Ви з глузду з’їхали! – розкричався лисий.

      – Наразі це найкраще, що в нас для цього є, – відказав банківський працівник. – А в кого СКАЧАТЬ