Син начальника сиріт. Адам Джонсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ того, хто їх переміг. Вони знову залізли на наше судно й викрали другого помічника!

      Капітан так і ліг на палубу в химерній позі. Вигляд у нього був такий, ніби він упав із поруччя й саме лежав не ворушачись та перевіряв, чи цілий. Капітан сказав:

      – Якщо в Пхеньяні справді вирішать, що нашого громадянина викрали американці, то вони так просто не відчепляться. Напосядуться, і врешті правда випливе. Та й нема в нас доказів, що американці приходили, – минулого разу нас урятувало тільки те, що їхні ідіоти погралися з нашим радіо.

      Чон До витяг із кишені візитну картку, яку дав йому Джервіс, із печаткою військового флоту США.

      – Може, американці хотіли, щоб у Пхеньяні точно дізналися, хто тут прийшов і надавав нашим по задниці. Та й це були ті самі хлопці – ми їх усіх чудово пам’ятаємо. Можемо спокійно всі розповісти те саме.

      Машиніст долучився:

      – Ми саме витягали перемети, коли на борт зненацька скочили американці! Вони підкралися непомітно. Вони схопили нашого другого помічника, трохи з нього поглумилися й кинули акулам.

      – Точно! – вигукнув перший помічник. – Ми спустили рятувальний пліт, але акули роздерли його зубами!

      – Ага, – сказав стерновий. – А американці просто стояли зі своїми гвинтівками й реготали, коли наш товариш гинув!

      Капітан роздивлявся картку й посміхався. Простягнув руку, і йому допомогли підвестися. Очі в нього горіли диким вогнем.

      – І тут один із нас, – промовив він, – важачи власним життям, стрибнув у море, повне акул, рятувати другого помічника. Цього нашого товариша люто покусали акули, але він не зважав, бо думав тільки про те, як урятувати другого помічника, героя Корейської Народно-Демократичної Республіки. Але було надто пізно – напівз’їдене тіло другого помічника зникло в морських глибинах. Його останніми словами були слова слави Великому Керівнику, і ми швидко витягли з моря на борт «Чунми» нашого другого сміливця, закривавленого й ледь живого.

      Раптом стало значно спокійніше.

      Капітан сказав машиністові запускати лебідку:

      – Нам потрібна свіжа акула.

      Капітан підійшов до Чона До та обійняв його за шию, підтягнувши так близько, що вони майже торкалися лобами. Ніхто ніколи не робив такого з Чоном, і в нього виникло відчуття, ніби крім нього й капітана на світі нікого немає. Капітан промовив:

      – Це не за те, що ти вклав усі ці дурниці в голову другому помічникові. І не тому, що тільки в тебе на грудях актриса замість справжньої жінки, яка вдома від тебе залежить. Це тому, що серед нас тільки ти пройшов військове больове тренування. І тому, що тебе ніхто не вчив жити в сім’ї й жертвувати собою, як тільки треба, щоб захистити своїх!

      Очі капітана були широко розплющені, спокійні й так близько, що Чонові До здавалося, ніби вони спілкуються подумки, без мови. Рука під потилицею була вагома, і Чон До відчув, що киває.

      Капітан сказав:

      – Тебе не було кому вести, але в тебе є я, і я кажу, що вчинити так буде правильно. Оці люди – твоя сім’я, і я знаю, СКАЧАТЬ