Казки на ніч (збірник). Руслан Горовий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Їх зривав вітер, і вони одразу змішувалися з дощем і бризками моря. Книжка у витягнутих уперед руках намокла, тож Аким знову засунув її за пазуху.

      – Я сховаю її тут, між скелями. Бережи її, чуєш? – хлопець одночасно і благав, і наказував морю. – Бережи, бо інших вже немає, тільки ця. Я хотів забрати книжку з історії, але не зміг, бо вона велика. Тож тільки словник.

      Аким відбіг в кінець пляжу, витягнув з кишені пакет, замотав книжку і засунув у щілину між валунами.

      – Гляди ж, бережи! – прокричав морю хлопчик уже зі стежки згори.

      У цей момент з-за хмар на мить з’явилося сонце і торкнуло промінчиком море, пляж і маленькіу постать на кримській кручі.

      Сон на війні

      Сон на війні. Він зовсім не такий, як удома. Хлопці, які не в нарядах чи не задіяні в інших потрібних табору заходах, засинають швидко.

      Я в поїздках з волонтерами вже спав у багатьох місцях на передовій. Випростовував ноги в наметах та спортивних залах, кімарив з хлопцями в бліндажі чи під бетеером. І весь час ловив себе на тому, що вражений, як швидко засинають і швидко в разі небезпеки підхоплюються хлопці.

      – Ти не зможеш тут спати, якщо не довіряєш товаришам, які в цей момент вартують твій сон, – розказує мені новий знайомий, який зараз на передовій. – Якщо немає повної довіри, ти просто виснажишся за тиждень- півтора і вже не зможеш воювати.

      На дворі глупа ніч, мій новий знайомий курить, я сьорбаю чайок з пічєнькою. Тарас, Сергій та Володя вже пішли на бокову.

      – Чуєш, гупає?

      Я прислухаюся. І дійсно, удалечині чути вибухи.

      – То під Попасною, мабуть, валять з «градів». Недалечко. Молоді, необстріляні спочатку спати під таке не можуть, але поступово звикають. Добре, пішли на сідало.

      Ми заходимо в будівлю, де сьогодні я буду спати. Під потреби вояків пристосована навіть актова зала частини. Весь простір займають залізні військові «кро`ваті». Зі стіни на сплячих хлопців споглядає Шевченко.

      Оскільки ми залишилися на ночівлю не заплановано, наші ліжка прямо на сцені. Інші хлопці вже сплять, моє ліжко ліворуч, просто під тумбою зі здоровезним прапором. Так, на сцені актової зали, поруч з артистами, я ще не спав ніколи. Кидаю спальник на ліжко, заплющую очі і моментально відрубаюся. Як там казав знайомий, повна довіра? Так і є.

      Вовк

      – Драстуй, хлопче, а шо це ти хвотограхвіруєш?

      Стара, закутана в хустку баба стоїть серед пустої вулиці, обіпершись на ціпок.

      – Добрий день. – Підходжу ближче. – Та фотографірую природу. Гарно ж, осінь. Та й де ще побачиш, як дерева крізь хати попроростали, як не в зоні?

      – Турист, значить.

      – Ну можна й так сказать.

      – Шось останнім часом туристів менше возять.

      – Може, не сезон?

      – Може, й так. На станції був?

      – Був.

      – Так шо, реактор накрили?

      – Ще ні, будують другу СКАЧАТЬ