Мізері. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – За годину, – твердо відповіла Енні та попрямувала до дверей, тримаючи в одній руці ложку й тарілку.

      – Заждіть!

      Вона озирнулася й окинула його суворим, проте люблячим поглядом. Полу не сподобався цей вираз. Зовсім не сподобався.

      – Ви витягли мене два тижні тому?

      Вона знову трохи розгубилася, до того ж починала злитися. Згодом він дізнався, що Енні погано орієнтувалася в часі.

      – Схоже на те.

      – І я був у відключці?

      – Майже весь час.

      – А як я харчувався?

      Вона уважно поглянула на нього та відповіла:

      – Парентерально.

      – Парентерально? – перепитав він, і вона прийняла його щирий подив за невігластво.

      – Через голку. Я годувала вас парентерально, – пояснила вона, – по трубках. У вас на руці лишилися відмітини.

      Раптом її очі звузилися і стали підозріло вивчати його.

      – Ви завдячуєте мені своїм життям, Поле. Сподіваюся, ви пам’ятатимете про це. Сподіваюся, ви цього не забудете.

      І вона пішла.

      Минула година. Нарешті, якимось чином, ця година минула.

      Він лежав у ліжку, стікав потом та заходився дрижаками. Спочатку з іншої кімнати долинали голоси Соколиного Ока та Солоденьких Губ, а потім загомоніли ді-джеї з «Дабл’ю-кей-ар-пі», тієї навіженої радіостанції в Цинциннаті[26]. Їх змінив диктор, який узявся вихваляти ножі «Ґінзу»[27], назвав цифру «вісімсот» та повідомив слухачів із Колорадо, які наразі заходилися слиною від чудового набору ножів «Ґінзу», що оператори перебувають у режимі очікування.

      Пол Шелдон також перебував у режимі очікування.

      Енні прийшла одразу, як в іншій кімнаті годинник пробив восьму, – з двома пігулками та склянкою води.

      Він радо підвівся на ліктях, намагаючись сісти на ліжку.

      – Нарешті, два дні тому, я купила вашу нову книжку, – розповіла вона. У склянці дзенькнув лід, і цей звук мало не звів Пола з розуму. – «Дитина Мізері», вона чудова… як і інші. Навіть краще! Найкраща!

      – Дякую, – видавив він і відчув, як на чолі виступив піт. – Прошу вас, мої ноги, так боляче…

      Енні замріяно усміхнулася:

      – Я знала, що вона одружиться з Єном, і, сподіваюся, Джеффрі та Єн врешті-решт знову стануть друзями. Правда? – спитала вона, але одразу ж додала: – Ні, не кажіть! Я сама про все дізнаюся. Не люблю поспішати. Усе одно наступної книжки ще довго чекати.

      У його ногах пульсував біль, утворивши міцний залізний корсет навколо паху. Він уже обмацав себе там, унизу, і вирішив, що тазові кістки вціліли, хоча на дотик були якимись дивними та покрученими. А от нижче колін нічого цілого не залишилося. Він навіть дивитися не хотів. Він бачив два викривлені, безформні силуети, що вимальовувалися під ковдрою, і цього було достатньо.

      – Будь СКАЧАТЬ