Таємнича історія Біллі Міллігана. Деніел Кіз
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Таємнича історія Біллі Міллігана - Деніел Кіз страница 31

СКАЧАТЬ порушують свого слова. Вона знає, що ви не легковажите обіцянками.

      – То й що?

      – Суддя Флаверс каже, що тебе звільнять і переведуть до шпиталю Гардинга, тільки якщо ти заприсягнешся звідтіля не тікати.

      Томмі схрестив руки на грудях.

      – До біса. Я такого не обіцятиму.

      – Ти мусиш! – гримнув Ґері. – Трясця! Ми зі шкури пнулись, аби тебе не запроторили до Ліми, а ти тепер капризуєш?

      – Але це несправедливо, – відказав Томмі. – Втечі – це мій коник. І одна з основних причин, чому я взагалі існую. А мені хочуть заборонити використовувати мій талант.

      Ґері занурив пальці у чуприну, ніби зібрався рвати на собі волосся.

      Джуді поклала руку на плече Томмі.

      – Ти повинен дати нам цю обіцянку, Томмі. Якщо не для себе, то хоча б заради дітей. Подумай про малечу. Ти ж знаєш, що у в’язниці їм зовсім не місце. А у шпиталі про них подбають.

      Юнак опустив руки і втупив погляд у стіл. Джуді зрозуміла, що влучила в яблучко. Вона знала, що всі особистості дуже люблять дітей і почуваються відповідальними за них.

      – Ну, добре, – неохоче процідив Томмі. – Я обіцяю.

      От тільки він змовчав про те, що купив лезо бритви в одного з ув’язнених, коли вперше почув про можливе переведення до Ліми. Лезо було приліплене клейкою стрічкою до його лівої стопи. Він не став про це розповідати, бо ніхто його й не запитував. Томмі давно засвоїв урок: до нового місця утримання завжди бери з собою яку-небудь зброю. Його зв’язали обіцянкою, і він тепер не зможе втекти, але принаймні матиме чим оборонятись, якщо хтось спробує його зґвалтувати. Або дасть лезо Біллі, і той переріже собі горлянку.

      За чотири дні до відбуття до Мілліганової камери прийшов сержант Вілліс. Він хотів, щоб Томмі показав йому, в який спосіб позбувається гамівних сорочок.

      Томмі зміряв офіцера поглядом. То був худорлявий чоловік, що вже лисів. Залишки сивого волосся обрамляли його смагляве обличчя.

      – З якого дива мені це робити? – насуплено запитав Томмі.

      – Ти все одно звідси їдеш. А мені, гадаю, ще не запізно вчитися новому.

      – Ви завжди добре до мене ставилися, сержанте, – відповів Томмі, – але я не розкриваю своїх секретів направо і наліво.

      – Подивися на це з іншого боку, – сказав Вілліс. – Ти можеш урятувати чиєсь життя.

      Томмі вже було відвернувся, проте, почувши ці слова, знову зацікавлено поглянув на сержанта.

      – Це ж як?

      – Я знаю, що ти не божевільний. Але в нас тут є і такі. Ми тримаємо їх у гамівних сорочках для їхньої ж безпеки. Якщо вони вислизнуть, то можуть накласти на себе руки. Якщо ти покажеш, як тобі вдається скидати гамівну сорочку, то ми подбаємо, щоб цього не змогли повторити інші. Ти допоможеш урятувати не одне життя.

      Томмі стенув плечима, даючи зрозуміти, що його це не обходить.

      Однак наступного дня він усе-таки показав сержанту Віллісу, як примудряється вислизати з гамівної сорочки, а тоді навчив, як її слід СКАЧАТЬ