Відьмак. Останнє бажання. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Глід використовувався у народній медицині перш за все у любовній магії (образ колючого куща, що чіпляється до одягу й тіла) та як засіб зв’язування окремих інгредієнтів, в’яжучий засіб, а античний ботанік та лікар Діоскорид вважав його панацеєю проти усіх хвороб; чемериця була засобом, за допомогою якого вгамовували біль, лікували меланхолію та епілепсію, вважалося, що вона очищує кров; молочай використовується як засіб проти ран та виразок; блекота стосувалася, згідно із народними переконаннями, загострення відчуттів (аж до можливості віщувань), вона ж, як вважають, могла входити до складу зілля Цирцеї, за допомогою якого ця чарівниця перетворила на свиней товаришів Одіссея. Чемериця, молочай і блекота є, крім того, отруйними рослинами (а блекота до того ж – смертельно небезпечною).

      20

      Беладона у народній медицині використовувалася, зокрема, із косметичними цілями: закапана в око, вона призводила до розширення зіниці; аконіт використовувався як засіб для зупинення крові та як знеболювальне; очанка активно застосовувалася при хворобах очей – аж до лікування сліпоти; усі три трави – отруйні рослини (а беладона, разом із блекотою і дурманом, використовувалася ще й для так званої «мазі відьом»).

      21

      Погроза побити когось плазом зброї (чи то – негострою, пласкою її частиною, не наражаючи людину на небезпеку) є безумовною образою; так вчиняють із тими, із ким вважають недостойними схрестити зброю (нагадаємо, що довга клинкова зброя вважалася у середньовіччі «білою», чи то шляхетною – і не повинна була застосовуватися до недостойних супротивників).

      22

      Черепаховий камінь, агат – згідно із уявленнями середньовічної магії, агат черепахового забарвлення (малюнок на ньому нагадує панцир черепахи) захищає свого власника від магічних дій, нейтралізує магію й обертає її проти самого чаклуна.

      23

      Неннеке – треба відзначити схожість імені головної жриці Мелітеле із кашубським «Nenke» й українським «ненька».

      24

      Мелітеле – один з варіантів імені литовської богині кохання, вільної любові та флірту, що як «литовська Афродіта» з’являється на сторінках капітальної праці Теодора Нарбута «Стародавня історія литовського народу»; там само згадується і Мелітеле (як прусська варіація імені Мільда: «Стародавні пруси звали її Мелітеле, що значить Малесенька»). Утім, відомий дослідник О. Брюкнер звинувачував Т. Нарбута у тому, що той вигадав більшу частину пантеону зі своїх праць – включно із Мелітеле. Саме ім’я пов’язують із литовським «mylēti» – «любити». Із назвою «Мелітеле» у 1829–1830 рр. виходив літературний альманах, де містилися, між іншим, поезії А. Міцкевича, Ю. Словацького тощо.

      25

      Рефекторій – приміщення їдальні, столова зала у монастирях та культових місцях.

      26

      Санктуаріум – центральне священне місце в храмі з олтаре СКАЧАТЬ