Сім днів і вузол смерті. Сергій Пантюк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ краще вмів тримати горілку, трохи втихомирив опонентів, розсадив подалі, але вони все одно пережбурлювалися їдкими фразами. Остання, примирлива, чарка навпаки наблизила всіх до того стану, у якому люди здатні творити такі речі, за які наступного ранку у кращому випадку червоніють.

      Орест дочекався, поки Мегабайт виблюється просто з вікна, допоміг йому всістися на робоче місце і, сам від себе того не очікуючи, сказав:

      – Я згадав точні дані про народження однією людини. Ти їх наперед знати не можеш. Подивимося, що скаже твоя програма.

      Він продиктував годину, день, число, місяць і рік чийогось народження, й Олег знову зацокав по клавіатурі. Вінько, невдоволено буркочучи, почав прибирати зі столу. Згорнувши огризки хліба у смітярку, він побрів мити склянки. Коли ж повернувся, мимохіть спіткнувся поглядом об Ореста, що саме читав щойно роздрукований аркуш.

      – Ну що там ще виповзло? – запитав він і хотів було висмикнути папір із приятелевих рук, але раптом помітив, що Орестове обличчя зблідло, мов стіна.

      – Віньку, я закинув у комп’ютер дані на ще одну людину, – чужим голосом промовив Орест. – Поглянь на результат.

      Вінькові очі прагнули щось прочитати, але просякнутий алкоголем мозок відмовлявся співпрацювати з ними. Єдиним фрагментом, який рельєфно виринув із тексту і вгруз у свідомість, стало останнє речення: «Даний об’єкт припинить земне існування 7 березня 200… року о 18 годині і 36 хвилин». І поки Вінько прагнув переварити отриману інформацію, Орест запалив цигарку, присів на край стола і, мовби у простір, промовив:

      – Сім днів…

      – Що сім днів?

      – Жити…

      – Ти про що?

      – Олег працював із моїми вихідними даними. Розумієш? Це я народився 26 січня 197… року о 10 годині ранку. У четвер, у цьому місті.

      Вінько, здавалося, трохи протверезів, зморщив чоло, потім глянув на Мегабайта, який мирно спав, схиливши голову на стіл.

      – Орку, це якась фігня. Мегабайт завантажив нас звичайними дурницями. Від нього зараз все одно нічого не доб’єшся. Давай викличемо таксі і роз’їдемося по хатах. А завтра, на тверезу голову, прийдемо сюди і розберемося.

      – Віньку, я відчуваю, що це зовсім не дурниці. Єдине, в чому з тобою можна погодитися, це те, що нам варто проспатися. Завтра під обід я тобі зателефоную, здибаємося і нормально перебалакаємо з Олегом. Про всяк випадок.

      Невдовзі запізніле таксі розчинилося в опівнічній темряві.

      День перший

      Ранкове радіо – запеклий ворог людини з перепою. Голос диктора хірургічним скальпелем розпанахує важкий сон, нахабно ставлячи перед фактом – наступний день розпочався. Але вставати ще рано, та й бажання такого нема, і навіть піти й заткнути пельку цьому галасієві ліньки, бо знаєш – зайві рухи витрусять із тебе залишки сну, а натомість подарують гострий біль у скронях і потилиці.

      «Хоч би кварту води здогадався біля себе СКАЧАТЬ