Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ інший, що саме перебинтовував собі ноги. – Це справжнє свинство.

      – Свинство? Чому свинство? – Лисий зробив заперечливий жест. – У війну все по-іншому. Пора це зрозуміти. А хто в неї – хлопчик чи дівчинка?

      – Хлопчик. Вона пише, що схожий на мене.

      – Коли хлопчик, залиш його собі. Стане в пригоді. На селі завше потрібна поміч.

      – Але ж він напівросіянин!

      – Ну то й що? Росіяни ж арійці. А вітчизні потрібні солдати.

      Бернгард відклав дзеркальце вбік.

      – Усе не так просто. Тобі легко говорити. Не з тобою ж трапилося.

      – Може, ти хотів би, щоб твоїй дружині зробив дитину краще який-небудь вгодований співвітчизник, відкликаний з фронту на виробництво?

      – Звичайно, ні.

      – От бачиш.

      – Але ж вона могла б мене дочекатися, – сказав Бернгард тихо й ніяково.

      Лисий стенув плечима:

      – Одні ждуть, інші ні. Що ж тут вимагати, коли чоловіка роками немає вдома.

      – Ти теж одружений?

      – Ні. Дякувати Богові, ні.

      – Росіяни не арійці, – втрутився раптом схожий на мишу чоловічок із гострим обличчям і маленьким ротом. Досі він мовчав.

      Усі пооберталися до нього.

      – Ти помиляєшся, – відповів лисий. – Арійці. У нас із ними була угода.

      – Вони виродки. Більшовицькі виродки. Ніякі вони не арійці, це точно.

      – Ти помиляєшся. Поляки, чехи, французи – ті справді виродки. Росіян ми звільняємо від комуністів. Росіяни арійці. За винятком комуністів, звичайно. Можливо, нижчі, аніж ми. Просто робочі арійці. Але їх не знищують.

      Чоловік-миша розгубився.

      – Вони завжди були виродки, – заявив він. – Я це знаю достеменно. Справжні виродки.

      – Усе вже давно змінилося. Так, як з японцями. Тепер вони теж арійці. Відтоді, як стали нашими союзниками. Жовті арійці.

      – Ви обидва маєте рацію, – промовив басом надзвичайно волохатий чолов’яга. – Поки діяла наша угода, росіяни не були виродками. Зате тепер вони стали ними. Такі-то справи.

      – Тоді що ж йому робити з дитиною?

      – Віддати, – авторитетно сказав чоловік. – Безболісна смерть. А що ж іще?

      – А жінка?

      – Це справа влади. Поставлять тавро, поголять голову, запакують до концтабору чи тюрми. Або й на шибеницю.

      – Досі її не чіпали.

      – Бо ще, очевидно, не довідались.

      – Довідались. Моя мати повідомила.

      – Тоді місцева влада безвідповідальна й недбала. Її теж треба до концтабору або на шибеницю.

      – Ой, чоловіче, дай мені спокій, – раптом сердито промовив Бернгард і відвернувся.

      – Можливо, краще, якби то був усе-таки француз, – сказав лисий. – Як показали дослідження останнього часу, французи лише напіввиродки.

      – Це СКАЧАТЬ