Зворотний бік сутіні. Дара Корній

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Де це бачено: у Лади квіти гинуть, і які квіти?! А оці їхні безглузді мовчанки, коли вони усамітнюються? Так-так, я засранець, бо підслухав. Точніше, нічого було слухати. Бо можна слухати тишу. А мовчанку? Вона лише лякає, брате. І це не просто мовчанка закоханих, це мовчанка чужинців.

      Полель сумно зітхнув. Ох, як багато Мальва віддала б, щоб побачити зараз мармизу обережного та дуже правильного Полеля – принаймні так здавалося з його слів.

      – Ну шо, йолкі-матолкі?! – вже веселіше мовив Лед. – Ти зі мною, брате, а чи з вирію чекатимеш лелек? Я так думаю, що не випадково ця дівуля втрапила у наш світ.

      – Ой-ой! Це правда, Леде! Нічо в світі не відбувається випадково!

      – Анічогісінько, брате! – у тон зухвало відповідав Лед. – Тож вперед, мій вірний та добрий воїне світла!

      – Гаразд-гаразд. Вперед-вперед! – погоджувався Полель. – Лише обіцяй мені, братіку, що тільки-но гостя оклигає, як ми її спровадимо туди, куди вона сама захоче. Сам знаєш, у нас перебувати непосвяченим безсмертним заборонено. І це не проста заборона: давні заклинання, котрі оберігають світ Оранти від нечесного вторгнення, провокують смерть непосвячених.

      – Ну от, – підтримав радісно брата Лед. – Нарешті ти щось розумне сказав, йолкі-матолкі.

      – Ага. То я від тебе мудрощів набрався, – єхидно парирував Полель.

      – І якщо дівка не прокинеться і не пройде обряд відновлення, – провадив далі Лед, – то відправимо її, наприклад, в один із тих світів, де нема ані світлих, ані темних.

      – А хто є? – здивувався Полель.

      – Як хто? Сірі! Хай вони з нею валандаються! У них є досвід у відбиранні волі в молодих і ранніх.

      – Віддати сірим неокріпший дух?! – у голосі Полеля вчувалися нотки обурення. – Ти ж мені щойно геть інше товкмачив! Шпетив мене за недобрі наміри. Переконував, навіть трохи жалів дівчину. Братіку, що за подвійні стандарти! Віддати сірим? А відповідальність перед Всесвітом, рівновагою? Як ти мо’…

      – Ой, я тя прошу, я тя благаю, йолкі-матолкі, – сердито обірвав брата Лед. – Хто ж знатиме? Ну, подумають, здуру втопилася дівка. Ну і шо? Чи ти мене, свого рідного брата, закладеш?

      – Хто знатиме? – Полель по-справжньому щиро обурювався. – Я знатиму…

      – Ага-ага, – засичав на брата Лед. – Ще скажи – Творець…

      – Творець? І він знатиме. Але це не так важливо, як твоє нерозуміння головного. Та ти ж сам Творець майбутній, брате! Як ти можеш?

      Мальву дістала та розмова. Ну нічого собі заморочки! Вона жива, вона їх чує. А ці двоє сперечаються, куди дівати тіло. Поставали два цапки, які думають, що вони божки, наставили ріжки, тупцяють копитцями, як у казочці про кладочку через прірву, та вирішують, житиме вона чи ні. Ох, якби вона тільки змогла відтанути… Якби до неї повернулася здатність рухатися… Вона б їм обом показала! Їй не шкода жодного з братів. Два придурки скажені: один – різник жаб, інший – сопілкар та бандурист. Кілька прийомчиків СКАЧАТЬ