Сяйво. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ яким чином можна було б впоратися з таким запитанням від Денні, способи різнилися – від ухиляння від відповіді до щирої, нічим не прикрашеної правди. Але Денні ніколи про це не питав. Досі не питав, і от тепер, коли вона почувається пригніченою й найменш готовою до такого запитання. Він так і дивився на неї, либонь, читаючи збентеження в неї на обличчі, формуючи власні уявлення щодо цього. Їй подумалося, що дітям мотивації й дії дорослих мусять здаватися такими ж незграбними і зловісними, як небезпечні тварини, побачені серед тіней темного лісу. Ними смикають туди-сюди, немов маріонетками, у той час як вони мають найтуманніше уявлення – чому так. Ця думка знову підвела її небезпечно близько до сліз, і, намагаючись їх стримати, вона нахилилася, підібрала покалічений планер і почала вертіти його в руках.

      – Твій тато тренував дискусійну команду, Денні. Ти це пам’ятаєш?

      – Звісно, – відповів він. – Спірки для забави, правильно?

      – Правильно. – Вона все вертіла й вертіла в руках планер, роздивляючись його назву (ШВИДКОПЛАН) та наліпки у формі блакитних зірочок на крилах, і раптом вловила себе на тому, що розповідає синові щиру правду.

      – Там був хлопець на ім’я Джордж Гетфілд, і тато мусив прибрати його з команди. Це означає, що той був не таким вправним, як дехто інший. Джордж сказав, що твій тато вигнав його, бо незлюбив, а не через те, що він був недостатньо вправним. Потім Джордж зробив певну погану річ. Гадаю, ти про це знаєш.

      – Це він наробив дірок у шинах нашого «жука»?

      – Так, це він. Це було після занять і твій тато зловив його, коли він те робив. – Тут вона знову завагалася, але ухилятися вже було поза питанням, залишалося або говорити правду, або брехати. – Твій тато… іноді він робить те, про що потім шкодує. Іноді він не думає так, як мусив би. Таке трапляється не дуже часто, але іноді трапляється…

      – Він зробив боляче Джорджу Гетфілду, як мені того разу, коли я розкидав його папери?

      «Іноді…

      (Денні з рукою в гіпсі)

      …він робить те, про що потім шкодує».

      Венді швидко-швидко закліпала очима, щосили заганяючи сльози всередину.

      – Щось схоже на те, любий. Твій тато ударив Джорджа, щоби зупинити його, коли той різав шини, і Джордж стукнувся головою. А потім відповідальні за школу люди сказали, що Джордж більше не може до неї ходити, а твій тато більше не може в ній викладати. – Вона замовкла, немов забракло слів, і боязко чекала на зливу запитань.

      – Ага, – мовив Денні і знову повернувся до споглядання вулиці. Цю тему вочевидь було закрито. Якби ж то її можна було так само легко закрити і для неї…

      Вона підвелася:

      – Піду нагору, вип’ю чаю, доку. Хочеш чашку молока з печивом?

      – Я краще виглядатиму тата.

      – Не думаю я, щоб він повернувся додому раніше п’ятої.

      – А може, він і раніше приїде.

      – Може, – погодилася вона. – Може, йому і вдасться.

      Вона вже пройшла півдороги по хіднику, коли він погукав:

      – Мамуню…

СКАЧАТЬ