Сяйво. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ стіни на сходах було помальовано різнокольоровою крейдою, хімічними олівцями і фарбою з аерозольних балончиків. Сходи були крутими й кришилися. Вся ця будівля тхнула віковою кислятиною, та хіба це місце для Денні після того невеличкого цегляного будиночка в Стовінгтоні? Пара на третьому поверсі, над ними, була неодруженою, але її це не бентежило, тоді як їхні злосливі сварки – навпаки. Вони лякали її. Хлопця згори звали Томом; коли закривалися бари й пара поверталася додому, от тоді розпочиналися серйозні скандали – інші дні тижня порівняно з цим здавалися тренувальними вправами. П’ятничні нічні бої – так називав їх Джек, але це було не смішно. Тамтешня жінка – її ім’я було Ілейн – врешті-решт заливалася плачем і тільки повторювала: «Не треба, Томе. Прошу, не треба. Прошу, не треба». А той на неї кричав. Одного разу це навіть розбудило Денні, а Денні ж спить як убитий. Наступного ранку Джек перестрів Тома на виході і мав з ним довгеньку розмову на вулиці. Том почав було пінитися, та Джек ще щось сказав йому стиха, Венді не дочула, і Том лише похмуро похитав головою і пішов собі геть. Це трапилося тиждень тому, і на кілька днів справи покращилися, але з цього вікенду все повернулося до нормального – даруйте мені, до ненормального стану. Для малюка це було погано.

      Знову її затопило передчуттям горя, але вона вже була на хіднику і задавила це чуття в собі. Підгорнувши під себе низ халата, вона сіла на бровку поряд з ним і спитала:

      – Як справи, доку?

      Він усміхнувся до неї, хоч і неуважно:

      – Привіт, ма.

      Планер лежав між його взутими в кросівки ступнями, вона помітила, що на одному крилі вже з’явилася тріщина.

      – Хочеш, я подивлюся, чи зможу щось з цим зробити, любий?

      Денні знову повернувся до видивляння в далечінь вулиці.

      – Ні, тато полагодить.

      – Може, твій тато не повернеться аж до вечері, доку. По горах машиною шлях неблизький.

      – Ти думаєш, наш «жучок»[14] може зламатися?

      – Ні, я так не думаю. – Але хлопчик щойно подарував їй дещо нове для тривоги. «Дякую, Денні. Тільки цього мені бракувало».

      – Тато казав, що може, – промовив Денні по-діловому, майже ліниво. – Він казав, що паливний насос весь зношений на лайно.

      – Не говори таких слів, Денні.

      – Паливний насос? – перепитав він її зі щирим здивуванням.

      Вона зітхнула.

      – Ні, зношений на лайно. Не кажи такого.

      – Чому?

      – Це вульгарно.

      – А що таке вульгарно, ма?

      – Це, як колупатися в носі за столом або пісяти з відчиненими дверима туалету. Або казати такі слова, як «зношений на лайно». Лайно – вульгарне слово. Хороші люди такого не кажуть.

      – А тато каже. Коли він роздивлявся «жуку» мотор, то сказав: «Господи, цей бензонасос весь зношений на лайно». Хіба тато поганий?

      («І як це ти себе заганяєш у такі ситуації, Вінніфредо[15]? Тренуєшся?»)

СКАЧАТЬ