Примари Пустомитського болота. Василь Тибель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Крижана! Б’юся об заклад, я можу у джерелі протримати ногу півхвилини.

      – Тю, Мишко! Я й до десяти не дорахую, як ти не витерпиш. – Не повірив Василько.

      – А ось дивись!

        Хлопець вставив у крижану воду ступню. Її зразу ж, ніби, стиснули льодяні лещата, кров зупинилась, а у нозі нестерпно занило і закололо тисячами голок.

      – Один, два, три… – лічили хлопці. Та Мишко не дочекався, поки викрикнуть «п’ять» і швидко висмикнув ногу.

      – Ну й холодна сьогодні. Позавчора я тримав півхвилини, Сашко не дасть збрехати. – Мишко шукав підтримки у високого, трохи сутулуватого хлопця, що стояв осторонь, та Сашко не поспішав підтверджувати слова друга.

      І тут  зверху над головами хлопців затріщали кущі.

      – Хто цю воду п’є, буде мати добре здоров’я й довго житиме!

      До юрби хлопчаків,  що галасували, схилом яру спускався бородатий чолов’яга в захисному комбінезоні. Він тримав у руках велику алюмінієву флягу. Хлопці принишкли, вони не любили зустрічей із незнайомцями, тому насторожилися.

      – Із цього джерела черпали воду ще найдавніші слов’яни, які селилися тут із незапам'ятних часів.

      – А ви щось знаєте про тих слов’ян? – несміло запитав Василько.

      – О, звичайно, – відразу пожвавів  бородатий. – Я ж професор археології. Тут на цьому пагорбі, біля цього джерела, була найдревніша стоянка людей. Вони прийшли сюди з Південного сходу дуже давно. Навіть є гіпотеза,  що прийшли під час великого переселення народів, із далекої Індії.

      – Ого! Це ж який шлях. Майже пів глобуса протопали, – встряв у розмову Мишко, він найкраще з усіх  знав географію й цим дуже пишався. Він міг, навіть, напам’ять назвати столиці всіх великих держав.

      – Виходить, наші предки – індійці? –  перехопив ініціативу Василько.

      – Не зовсім так; це, по-перше, гіпотеза, а по-друге, можливо саме слов’яни, або ті племена, що жили на наших землях першими заселили Індію. Якщо врахувати, що найдавніша з відомих стоянок розумних людей знаходиться на території нашої Чернігівської області, в Мізині, то можливо й такий варіант, що саме на нашій землі була колиска цивілізації.

      – Оце, то так!  – загорілись очі в хлопчаків.

      – А ви щось знаєте, про ті скарби, що тут постійно шукають? – запитав Василько.

      Бородань трохи насторожився, але продовжив розмову.

      – Звичайно, знаю, але це, мабуть, просто легенда. Мене набагато більше цікавлять залишки стародавнього побуту цього поселення. А що тут воно було – це безперечно. Ось подивіться!

      Він дістав із сумки обтесаний камінець із діркою посередині. На ньому був викарбуваний якийсь знак. Хлопці згуртувалися навколо бороданя й стали роздивлялися знахідку.

      – Це дуже цікаве кам’яне вістря стріли, такі використовували тільки шумери. Як відомо, вони жили в стародавній Месопотамії.  Яким чином і звідки воно сюди потрапило, для мене велика загадка?

СКАЧАТЬ