Бібліотека душ. Ренсом Ріггз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ човен до лівого берега й маленької пристані, яку я ледь-ледь розгледів. Та коли ми почули лункі кроки на дерев’яних дошках і тихий гомін голосів, Шарон наліг на жердину, щоб різко розвернути човен у протилежний бік.

      Так ми виписували зигзаги від берега до берега, шукаючи місця, щоб пришвартуватися й зійти на сушу, проте щоразу, як ми наближалися, Шарон бачив щось таке, що йому не подобалося, і віддалявся од берега.

      – Стерв’ятники, – буркотів він. – Усюди стерв’ятники…

      Сам я нікого не бачив, аж поки ми не допливли до просілого містка й чоловіка, що переходив його в нас над головами. Коли ми були вже під ним, чоловік зупинився й глянув униз. Він розтулив рота й набрав повні легені повітря (зараз криком покличе на поміч, подумав я), та замість голосу з його рота вийшов потужний струмінь густого жовтого диму, вистрелив у наш бік, як вода з гідранта.

      Я запанікував і перестав дихати. Що, як то отруйний газ? Але Шарон не прикривав обличчя й не шукав навпомацки маску. Він просто бурмотів: «Холера, холера, холера», – поки чоловіків подих обвивався навколо нас, змішувався з завоєм і погіршував видимість до нуля. Минуло всього кілька секунд, і чоловік, міст, на якому він стояв, та береги обабіч повністю зникли з поля зору.

      Я розкрив голову (бо нас усе одно ніхто не бачив) і тихо заговорив:

      – Коли ви казали, що ця дурня рукотворна, я думав, ви мали на увазі заводські труби, а не в буквальному розумінні…

      – Ой, ого, – не стрималася Емма, розкриваючись. – А для чого це?

      – Стерв’ятники наганяють завою на місцевість, щоб приховати свою діяльність, – відповів Шарон, – а також щоб засліпити жертв. На щастя для вас, мене з’їсти не так легко. – І з цими словами він витяг з води свою довгу жердину, переніс її в нас над головами й постукав по дерев’яному оці на носі човна. Око засвітилося, наче ліхтар у тумані, пронизуючи променем світла завій. Шарон знову занурив жердину у воду й наліг на неї всім тілом, повільно обводячи човен по колу, щоб зі своїм ліхтарем оглянути навколишні води.

      – Але якщо вони таке творять, – сказала Емма, – то вони дивні, чи не так? А якщо вони дивні, то, може, вони друзі.

      – Чисті серцем не стають піратами, що паразитують у річках-смердючках. – Шарон перестав обертати човен, бо наш ліхтар вихопив із непроглядності інше судно, що наближалося. – Про вовка промовка.

      Тепер ми могли їх чітко роздивитися, але вони поки що бачили нас тільки як велику пляму світла. Не те щоб це було великою перевагою, але принаймні давало нам можливість оцінити супротивника перед тим, як сховатися назад під брезент. Їх було двоє. Двоє чоловіків на човні, приблизно вдвічі більшому за наш. Перший керував майже безшумним підвісним мотором, а другий тримав у руці дрючок.

      – Якщо вони такі небезпечні, – прошепотів я, – тоді чому ми просто їх чекаємо?

      – Ми занадто заглибилися в Акр, тепер від них не втекти. Я заговорю їм зуби, і ми, найпевніше, виплутаємося.

      – А якщо не вдасться? – спитала Емма.

      – Тоді СКАЧАТЬ