Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ величі вона б сягала ще, якби її не шарпали так часто нові й нові чвари. За такого ладу флорентійці прожили десять років, і за цей період змусили укласти лігу з ними пістойців, аретинців та пізанців. Повертаючися з табору під Сієною, вони захопили Вольтерру і зруйнували ще кілька замків, переселивши їхніх мешканців до Флоренції. Всі ці передузяття звершено на пораду гвельфів, сильніших, ніж гібелліни, яких народ ненавидів за їхню пихату поведенцію в часи, коли вони врядували у місті під зверхністю Фрідріха II; партію Церкви городяни любили більше, ніж партію цісаря, оскільки з допомогою Церкви сподівалися відстояти свободу, а під зверхністю цісаря боялися її втратити. Проте гібелліни не могли спокійно примиритися, що в них вирвано владу, і чекали тільки на слушну нагоду знов утвердитися нагорі. Їм здалося, що така нагода лучилася, коли Манфред, Фрідріхів син, посів Неаполітанське королівство і цим неабияк підважив міць Церкви (1257). Вони змовилися таємно з ним, щоб знову захопити кормило правління, проте їм не вдалося діяти аж так секретно, щоб усі їхні каверзи не стали відомі старійшинам. Рада притягла до відповіді дім Уберті, але ті, замість послухатися, взялися до зброї й забарикадувалися по своїх оселях. Обурений народ озброївся і з допомогою гвельфів повиганяв їх усіх з Флоренції і змусив шукати притулку в Сієні (1258). Звідти вони звернулися по підтримку до Манфреда, короля Неаполітанського, і завдяки хитрощам месера Фарінати дельї Уберті загони цього короля вчинили флорентійцям таку різанину на берегах річки Арбії (1260), що їхні недобитки рятувалися втечею не до Флоренції, яку вважали для себе втраченою, а до Лукки.

      VII

      Манфред послав на допомогу гібеллінам свої загони під орудою графа Джордано, мужа вельми досвідченого в ратному ремеслі. Після перемоги він захопив з гібеллінами Флоренцію, підгорнув місто під зверхність Манфреда, поскидав усіх урядовців і поскасовував усі постанови, в яких давалася взнаки їхня свобода. Все це було вчинено брутально й збудило ненависть усієї людності, чия ворожість до гібеллінів загострилася так, що це згодом спричинилося до цілковитої їхньої загибелі. Державні справи змусили Джордано повернутися до Неаполя, і королівським намісником у Флоренції він зоставив графа Гвідо Новелло, володаря Казентіно. Останній скликав в Емполі раду гібеллінів, де всі дійшли висновку, що для утримання в Тоскані зверхності гібеллінської партії треба зруйнувати Флоренцію, бо всі городяни підтримують гвельфів, і самої Флоренції буде достатньо, щоб партія Церкви знову вбилася в силу. Проти такого жорстокого присуду, ухваленого такому шляхетному місту, не протестував жоден громадянин, окрім месера Фарінати дельї Уберті, який відверто став в обороні міста, твердячи, що витратив чимало зусиль і зазнав чимало небезпек лиш на те, щоб жити на батьківщині, що нині не хоче відкинути те, до чого так поривався і що послано йому долею, а навпаки, радше стане для тих, у кого наміри інші, таким самим ворогом, яким він був для гвельфів; якщо ж хтось із присутніх боїться своєї батьківщини, хай СКАЧАТЬ